Такий на перший погляд хороший крок виглядає цілком логічно, та насправді є намаганням поставити віз попереду коня. Плагіат – лише симптом нашої хворої авторитарної системи освіти, а не її причина. Змінити щось, заборонивши цей зовнішній прояв навряд чи вдасться. Навіть гірше, на ділі жодним чином не змінюючи існуючої системи, закон надасть адміністрації безмежну владу над студентом та призведе до поглиблення корупції. Чому? Аргументи викладено нижче:
1. Плагіат є фактично синонімом сучасної освіти. В багатьох ВНЗ людина провчившись 5-6 років може не написати жодної автентичної роботи. Грамотна компіляція – вершина творчого польоту. І справа тут не в тому, що поганих студентів вчать погані викладачі (плагіат серед яких, до речі, не менш розповсюджений). Справа в системі, в якій змушені існувати і ті і інші. Отже зміни необхідні для всіх.
2. Писати автентичні роботи, грамотно використовувати першоджерела, вірно давати посилання багато хто просто не вміє. Їх не навчили. Від них не вимагалося. А отже негайно перейти на принципово новий рівень освітньої праці більшість просто не зможе. Все залишиться як і було, за тим лише виключенням, що відтепер над кожним студентом зависне дамоклів меч відрахування.
Ні, звичайно, усіх не відрахують. Відрахують активних, незгодних, зайвих; відрахують, щоб звільнити місце в гуртожитку чи на «бюджеті», що б менше платити стипендій. Звісно можуть і не виключити, але за це доведеться платити. Кращого поля для корупції годі й шукати. Всі вигоди адміністрації від такої заборони очевидні.
3. Звичайно, плагіат є надзвичайно шкідливим явищем, адже знімає зі студента необхідність думати, аналізувати, ставити під сумнів викладені в тексті думки та призводить до чистої механізації «освітнього» процесу та формування некритично мислячої особистості. Але за існуючих обставин, чи можливим взагалі стає обійтися без компіляцій та плагіату? Адже студент змушений кожен семестр вивчати велетенські кількість предметів, нав’язаних йому згори керівництвом ВНЗ чи міністерською програмою.
Скільки пішло б часу на опрацювання літератури, формування власного погляду та викладення своїх думок на папері? А деякі з цих предметів настільки абсурдні та застарілі, що робити їх було дурістю значно більшою, ніж зекономити свій час і звернутися до інтернету.
Така система може бути змінена, але не шляхом заборони, а шляхом поглиблення вивчення окремих предметів завдяки скороченню їх кількості, вільному вибору студентом навчальних дисциплін. Зацікавлена людина, що має достатньо часу на ґрунтовну роботу – ось що має замінити теперішню гонитву за 1000 і 1-м заліком.
4. Те що стосується студентів, стосується і викладачів. Велике навантаження (в законопроекті воно може навіть збільшитись) та порівняно невисока платня не дає змоги в повній мірі розкрити предмет, надати унікальне знання, відсутнє у книжках, проводити власну наукову діяльність. Його роль зводиться до агрегату, який спочатку передає певну інформацію, а потім вислуховує її у деформованому вигляді на екзамені. Від ступеню деформації залежить оцінка студента. Плагіат в такій системі відносин розквітає а навчання стає профанацією.
Вихід с такого положення тісно переплетений зі студентською проблематикою: зменшення кількості пар, вільний вибір студентами курсів окремих викладачів та вільне відвідування їх лекцій. Таким чином, менш завантажений викладач буде зацікавлений у тому, аби зацікавити студента своїм курсом, якісно подавати інформацію та допомагати студентам писати автентичні роботи, уникаючи плагіату.
Всі ці завдання є комплексними і не можливі один без одного. Та сподіватися на те, що Міністерство чи адміністрація ВНЗ самостійно піде на такі зміни не варто. Вони їм не потрібні, адже ставлять під сумнів саму ідею необхідності цих інституцій. Тож здобувати академічну свободу нам доведеться самим. І як би це парадоксально не виглядало, для боротьби з плагіатом цього разу нам необхідно домогтися відміни пункту законопроекту, що його формально забороняє. От така от виходить діалектика!
______________________________________________________________________
1. Текст редакції проекту Закону “Про вищу освіту” МОНМС від 16.05.2011
2. Стаття 42, Пункт 1 (витяг):
Підставами для відрахування осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, є:
встановлення факту академічного плагіату
інші випадки, передбачені законодавством.