Рідер може вміщувати тисячі книг, але при цьому важить лише 300-500 грам, адже це досить простий пристрій. У ньому використовується безпечний для очей екран на основі технології “електронний папір”, невеликий процесор і носій пам’яті. Відповідно, у програми переходу на рідери є ряд плюсів. По-перше, портфель школяра стане значно легшим, і дітям більше не потрібно буде тягати на плечах кілограми макулатури. По-друге, учень зможе завжди мати при собі велику кількість довідкової та художньої літератури – сьогодні носять у школу словники і “Дон Кіхота” тільки найстійкіші. По-третє, оновлення підручників буде відбуватися набагато швидше. Не доведеться чекати, поки їх надрукують і привезуть до школи, достатньо буде зайти в інтернет і завантажити потрібний файл. При цьому вчитель зможе обрати серед книг різних авторів саме ту, яка більше підходить йому і його учням. Наразі доводиться користуватися тільки тим, що “перепало” школі.
Але є у проекта і мінуси. Як і будь-яка електроніка, рідер буде періодично ламатися. Навіть якщо не бити їм по головах однокласників, рідер дуже легко розбити. Він також може розрядитися або зависнути у найневідповідніший момент. Ще більш серйозна проблема – ціна: близько 300 доларів для монохромних екранів стандартного розміру (6 дюймів), для кольорових – і того більше. Рідер, який апробовують наразі в українських школах, – монохромний, але зі збільшеним 9-дюймовим екраном. “РocketBook 902”, за інформацією виробника, буде коштувати 3829 гривень (близько 480 доларів).
Витрати на покупку рідерів ляжуть, швидше за все, на плечі батьків школярів. У Міністерстві освіти поки не пояснюють, хто буде платити – держава чи батьки. Проте зробити прогноз нескладно – достатньо проаналізувати загальну картину інформатизації шкіл. Станом на липень минулого року, на 35 дітей припадав лише один шкільний комп’ютер. І це на восьмому році реалізації спеціальної державної програми! На завершення програми було потрібно 350 мільйонів гривень, але в 2010 році відірвали від бюджету лише 30, а в 2011 – ще 110 мільйонів. У цьому контексті виділення додаткових чималих коштів на рідери виглядає відверто неймовірним.
Але головне питання всієї історії з рідерами навіть не в тому, хто на них буде витрачатися, а в тому, хто на них буде заробляти. Поки Міністерство освіти співпрацює тільки з фірмою “МОСТ Паблішинг”, яка випускає пристрій “РocketBook 902”. Їх представники запевнили, що жодних обіцянок про ексклюзивне співробітництво Міністерство освіти фірмі не давало. Однак спеціальний “шкільний” рідер з 9-дюймовим екраном випускає поки що лише “МОСТ Паблішинг”. І це єдина фірма, що отримала свідоцтво Міністерства освіти про відповідність продукції педагогічним вимогам.
“Є багато питань. Хто буде продавати рідери, хто буде їх ремонтувати? Звучить дуже мало офіційної інформації. Саме через це виникає підозра, що рідери змусять купувати, при цьому тільки у одного продавця. Простіше кажучи – що це чийсь бізнес-план, – говорить Павло Полянський, директор громадської організації “Центр освітнього моніторингу” та екс-заступник міністра освіти. – Хоча змушувати купувати що-небудь для школи – незаконно. Адже, згідно із законодавством, середня освіта в Україна безкоштовна”.
До того ж, на думку експерта, рідер – досить примітивний, швидко старіючий пристрій, тому набагато вигідніше купувати нетбук. І, можливо, саме нетбуки, а не рідери, незабаром замінять шкільні підручники.
Варіант другий: Нетбук
Поки Міністерство освіти експериментує з електронними книгами, розробники національної програми “Відкритий світ” вирішили не розмінюватися на дрібниці. Вони збираються забезпечити українських школярів не рідерами, а нетбуками. “Це буде навіть не нетбук, а спеціально розроблений продукт, який зможе задовольнити навчальні потреби школярів. Для нього розроблять власну операційну систему та програмне забезпечення”, – розповів голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами Владислав Каськів.
Закупівля таких нетбуків може дійсно виявитися більш вигідною, ніж придбання рідерів. Їх вартість, за словами Каськіва, не буде перевищувати двох тисяч гривень, у той час як ціна рідерів тільки стартує від цієї суми. Тобто при покупці нетбука можна отримати більший функціонал за ту ж або навіть меншу ціну.
На додаток до комп’ютерів українським школярам обіцяють ще й пільговий бездротовий інтернет на базі технології 4G. Щоб здійснити цю обіцянку, в Україні збираються побудувати величезну 4G-мережу – покриття повинно бути в кожному населеному пункті, де є хоча б один навчальний заклад.
При цьому держава витратить на проект лише 176 мільйонів доларів, інші 500 збираються отримати від інвесторів. “Я поки не хочу прогнозувати, що саме держава запропонує приватним партнерам натомість. Це може бути й адміністративна підтримка, і державні гарантії”, – говорить Владислав Каськів.
Згідно з програмою, вже до 2015 року українські школярі повинні перейти на “більш ефективний і цікавий безпідручниковий метод навчання”. Купувати нетбуки повинні будуть знов-таки батьки, хоча і на пільгових умовах. Представляючи проект, Каськів заявив, що відмінники отримають комп’ютери безкоштовно. А батьки ще 1,5-2 мільйонів школярів зможуть отримати безвідсотковий кредит на купівлю нетбуків.
В Україні 4,3 мільйона школярів. Віднімаємо від цієї цифри третину – підручники для молодших класів поки залишаються паперовими, тому їх в розрахунок не беремо. Залишається близько 3 мільйонів учнів, тобто в півтора-два рази більше, ніж пільгових нетбуків. За однією інформацією, хоча програма ще на стадії розробки, в обласних управліннях освіти вже сьогодні попереджають педагогічні колективи: пільгові нетбуки отримають окремі школи, “обраних” будуть призначати чиновники. Тобто ділити пільги будуть чомусь по школах, а не в залежності від забезпеченості окремих сімей.
Щоправда, після того, як ЗМІ бурхливо відреагували на заяву Каськіва про “нетбуки в кредит”, він запропонував новий варіант: тепер більшу частину вартості техніки візьмуть на себе держава та інвестори. Батькам залишиться заплатити “кілька десятків гривень”. Точні розрахунки будуть готові в червні цього року.
“Ідея з переходом на електроніку хороша, але реалізація – слабенька. Навряд чи в бюджеті знайдеться достатньо грошей, – впевнена Леся Оробець, член комітету ВР з освіти. – У Грузії, наприклад, нетбуки школярам дарує Президент. А в Польщі проблему важкого портфеля взагалі вирішили набагато простіше і дешевше. Там підручники розділені на два томи – для першого семестру і для другого. І сумка легше, і книги слугують довше”.
Втім, “довголіття” книг – явно неактуальний для України тренд. У ситуації, коли підручники регулярно переписують, рідери і нетбуки – варіант набагато більш зручний. До того ж, співпрацюючи з приватними інвесторами, чиновники можуть заощадити або навіть заробити. Так що Україна цілком може стати першою в світі країною, яка відмовилася від паперових підручників.
Олена Мельник
osvita.org.ua