Влаштували терор
Ще одна вимога прокурора – притягнути до дисциплінарної відповідальності заступника директора училища Ольгу Фурман та старшого майстра виробничого навчання Наталію Дзісь. Перевіркою встановлено, що це вони змушували учнів платити гроші.
– За те, що написали на них в прокуратуру, Фурман і Дзісь нам тепер влаштували терор, – кажуть учні. – Одного разу після чергового «пресування» в училище викликали швидку. Нашу одногрупницю Аню Сабатин забрали із заняття в лікарню.
На поверхню виплила ще одна історія. В училищі, по-своєму «виховують» тих, хто став на захист учнів. Так кардинально змінилося ставлення до майстра Катерини Савчук. Ще недавно за заслуги перед училищем її, образно кажучи, носили на руках. Тепер вона кандидат «на виліт» з училища. «Я розумію, за що мені винесли дві догани, – каже пані Катерина. – Не за роботу, звичайно, а за те, що підтримала учнів».
Не стали на захист майстра й учнів в обласному управлінні освіти. Тут більше довіряють авторитету багаторічного керівника училища, добре знаного у місті Володимира Петрова, брата народного депутата України Віктора Петрова. Директору доведеться використати свій досвід, щоб з честю вийти із скандалу. Підмочена репутація напередодні вступної кампанії непотрібна училищу.
Купуй сам у себе
– Спочатку ми не хотіли виносити сміття з хати, – кажуть учні. – Писали листи директору, скаржилися, що з нас вимагають грошей, називали тих, хто це робить, але реакції не було. Так само нічого не змінилося після того, як це питання обговорювали на батьківських зборах. Тоді ми набралися сміливості і написали в прокуратуру.
Ті, хто звернувся в прокуратуру, набувають в училищі спеціальність кравця-закрійника. Щоб навчитися шити, діти за власні кошти купують матеріали. Хоча безоплатна форма навчання в державному закладі не передбачає, щоб учні закуповували сировину. Розуміють, яка складна ситуація з фінансуванням, тому навіть не нарікають. Невдоволення у них викликало те, що їх змушують купувати у самих себе пошиті власними руками речі.
– Після того, як ти купив тканину, – каже третьокурсниця Аня Сабатин, – маєш прийти до приймальниці замовлень і оплатити їй майбутню роботу. За отримані гроші вона видає квитанцію, і тільки тоді тобі дається право йти в майстерню і шити. Це ж, як в анекдоті: купи сам у себе, а гроші віддай училищу. Щоправда, уточнила учениця, 50 відсотків з оплачених коштів училище повертає тому, хто їх сплатив у якості зарплати.
– На першому курсі ми ще терпіли і платили, – каже Аня Сабатин. – Тоді ми шили нескладні речі. Наприклад, за брюки треба було заплатити 30 гривень. На другому курсі платити довелося більше. В середньому одна річ обходилася приблизно у сто гривень. Ми вирішили не мовчати, як це роблять інші. Хоча нас залякували, що це добром не кінчиться.
– Ми ж не діти олігархів, не маємо чим платити, – каже Аня Сабатин. В училищі більшість тих, у кого батьки малозабезпечені. Знаю, що в Олени Шеремети в сім’ї 12 дітей. А тут – плати і плати.
Вигадують замовників
Навіть після перевірки прокуратури з учнів продовжують брати гроші.
– Тепер роблять це по-іншому, – каже третьокурсник Євген Шмерхльов. – Заставляють оформляти вироби на імена вигаданих замовників. Якщо купувати у самих себе це неправильно, то вони знайшли інший спосіб – щоб ми шукали замовників. Скажіть, хто прийде в училище з тканиною, щоб з неї пошив одяг учень?!
Євген розповів, як майстер училища Світлана Личкова змушувала його оформити виріб на вигаданого замовника.
– Це було 14 червня, – каже Євген. – Майстер сказала, що я не маю права шити, поки не оформлю замовлення. Наполегливо пропонувала мені оформити виріб на прізвище вигаданого замовника. Я відмовився це робити. Тоді мене повели до кабінету заступника директора Фурман. Там знаходився ще один заступник директора на прізвище Мікічур. Вони категорично заборонили мені виготовляти костюм для себе, сказали, що безкоштовно шити не маю права, зобов’язали шукати замовника. Я пояснив, що виріб уже виготовлено на 20 відсотків, тому переробляти його на іншого не можна, бо я затратив на тканину власні гроші. Не треба було лізти в прокуратуру, так пояснили мені в кабінеті. Тоді не мали б таких проблем.
Після такої скандальної розмови Євген звернувся із заявою до прокурора. Просить захистити його право на безоплатне навчання. Найбільше хвилюється, чи вдасться йому захистити свій виріб. Бо це його дипломна робота.
З власної кишені
З учнів збирають гроші ще й тоді, коли вони повертаються з практики. На час практики кожному доводять план заробляння коштів. Якщо його не вдалося виконати, зобов’язують решту суми внести в училище з власної кишені.
– Я доплатив 90 гривень, – каже Євген Шмерхльов. – Не виконав план, бо хворів.
Половину із зароблених на практиці грошей йде училищу, решта – учням.
– Але нам видають тільки ту суму, з якої вже стягнули податки, – пояснюють практиканти. – Училище не бере на себе такі витрати.
– Нам пояснюють, що всі ці кошти йдуть на розвиток матеріальної бази училища, – кажуть учні. – Але в майстерні навіть прасок не вистачає. Дві праски на 15 учнів. За ними постійно черга. І які то праски! Нема ні прасувальних апаратів, ні пароповітряних манекенів, ні спеціального обладнання. А з нас вимагають, щоб встигали шити у визначені нормативи. Як це можна зробити? Зимою взагалі працювати неможливо, бо в руки холодно.
Учні підозрюють, що їхні кошти витрачають на преміювання начальства.
– Ми знаємо, що в колективному договорі є пункт про щомісячне преміювання адміністрації у розмірі до 200 відсотків, – кажуть учні. – Звідки вони беруть на це гроші?
Зняли з Дошки пошани
Катерина Савчук була кращою ученицею училища. Брала участь у всіх заходах. Перемагала на конкурсі професійної майстерності не тільки в училищі. Після того, як здобула перше місце на обласному конкурсі, поїхала захищати честь училища на всеукраїнські змагання серед кравців -закрійників. Виборола там п’яте місце. Її нагородили стипендією Президента. Училище Катя закінчила з відзнакою. Її залишили в училищі майстром. Дівчина заочно продовжила навчання у Хмельницькому національному університеті за своєю спеціальністю – «Технологія виробів легкої промисловості». Директор училища Володимир Петров характеризував працівницю як дуже відповідальну й ініціативну людину.
Недавно фото майстра Катерини Савчук зняли з Дошки пошани. Їй оголосили уже дві догани. Пані Катерина вважає, що зробили це несправедливо. На її думку, причина в іншому.
– До мене звернулися учні за захистом і я не могла їм відмовити. Це ж очевидно, що з ними поступають несправедливо, – каже співрозмовниця. – Я б перестала себе поважати, якби не допомогла своїм учням відстоювати їхні права.
В обласному управлінні освіти, куди звернулася майстер, не підтримують її позицію. Катерина Савчук каже, що начальник відділу профтехосвіти Анжела Даценко недвозначно повідомила їй, що не знає, чи зможе майстер далі працювати в училищі. За словами пані Катерини, розмова відбувалася у присутності заступника начальника управління Валерія Бачинського. Той не став заперечувати своїй підлеглій.
“Гроші учням обов’язково повернемо!”
– Зараз ми уточнюємо механізм повернення грошей, – каже директор училища Володимир Петров. – І всі кошти повернемо учням. Головний бухгалтер радиться з фінансистами контролюючих органів, як правильно це зробити, щоб при цьому не допустити нових порушень. Як тільки визначимося, учні отримають свої гроші. Надалі таких порушень майстри не допускатимуть. Бо учні не повинні шити самі для себе. Майстер зобов’язаний шукати замовника. Це його обов’язок. Знаю, що дехто з наших викладачів навіть пропонує себе в ролі замовника.
З приводу ситуації, що склалася з майстром Катериною Савчук, то ми покладали великі надії на неї. Я особисто рекомендував її на роботу. Вона справді була кращою ученицею. Отримувала Президентську стипендію. Перед нею відкривалися дуже хороші перспективи. Про це їй також говорив. В адміністрації більшість – люди старшого віку. З часом вона могла б поповнити ряди тих, хто керує навчальним процесом.
Про це говорив їй особисто. Однак виявилося, що гарний учень не завжди може бути таким само гарним майстром. Це як в театрі, коли чудовий актор, але поганий режисер. До мене звернулися учні, в яких названий майстер проводить заняття, з проханням замінити такого викладача на іншого. Ситуація не проста. На мою думку, молодий майстер мала б більше дослухатися до порад старших колег. Тим більше, що її рекомендував директор училища. Тоді в неї все було б по-іншому.
Довідка
25 червня директор училища Володимир Петров звітував перед колективом про проведену упродовж року роботу. У рішенні зборів є такий запис: «Рекомендувати Володимира Петрова для присвоєння йому звання заслужений працівник освіти України».
Газета “20 хвилин”