Зав’язка
Будівля інституту. Інститут екранних мистецтв знаходиться за адресою Щорса 18 з фасаду будівля дуже нагадує лікарню, от тільки вивіски з назвою не вистачає. Від старшокурсників чули історії, що це і справді колись була лікарня. Інформація не достовірна,але схожості важко не помітити. Маленькі кабінети з високою стелею більш схожі на лікарняні палати, ніж на навчальні аудиторії. Якісь таємні сходи, запасні виходи,вузькі і довгі коридори, ліфт типово лікарняний. Незрозуміло навіщо в чотириповерховому навчальному закладі, ліфт який ще й не працює. Проте насправді, не так вже і важливо, що було в цій будівлі раніше якби зараз вона відповідала потребам саме цього навчального закладу.
Аудиторії. Як вже зазначалось,аудиторії «дуже великі», в нашій групі всього 10 чоловік, але інколи і нам місця не вистачає. Наприклад, є одна де в нас відбувається декілька пар, в ній всього три парти і стільки ж стільців, до того ж 2 з них ще й зламані. Це не перебільшення-313 аудиторія. Буде час заходьте в гості, розмістимо всіх!
На сьогоднішній день найкориснішим для нас предметом є Безпека Життя і Діяльності, оскільки потенційна небезпека в інституті скрізь. Є аудиторії де здерте покриття на підлозі, і якщо ти хоч трохи зазіваєшся, то ризикуєш перечепитися і розбити собі носа. В деяких аудиторіях штукатурка на стелях і стінах вже обдерта, в деяких вона ще обпадає.
Кульмінація:
Харчування студентів. Вислів, що справжній митець має бути голодним і холодним в нашому інституті втілюється на практиці. Ні столової, або ж хоч малюсінького буфету в нас немає, зате в нас є автомат зі снеками чіпсами і іншою некорисною їжею, який не видає решти. Тому потрібно брати їжу з дому, але якщо ти забув це зробити, то ризикуєш чотири пари сидіти голодним, або ж ціною запізнення піти в загальну столову, в 7 хвилинах ходьби від ВНЗ ,де постійно довжелезні черги. З жахом очікуємо на морози бо в більшості аудиторіях, де в нас пари, батарей взагалі не помітили. Дошка в аудиторії – це неймовірна розкіш, тому і приходиться нам тренувати уяву, і думати з чого ж там складалися перші оптичні ілюзіони, з яких елементів складається фільм.
Спортзал. Це велика аудиторія де є тільки два мати. Стадіону, чи хоча б спортивного майданчику теж звичайно
немає.
Викладачі . Єдине,що дає стимул і пробуджує бажання відвідувати заняття,-викладачі. Досвід, знання, а головніше-бажання розповісти не тільки теоретичний матеріал, а й історію свого творчого шляху, який часто пов’язаний саме зі становленням і розвитком кіно і телебачення(наприклад викладач з історії і теорії ТБ- свідок появи таких зараз звичних телевізійних явищ ,як телеміст, можливість запису передач з наступним їх повтором в ефірі, прямий ефір). Це є безцінним,адже епоха відходить разом з її представниками і важливо збирати й зберігати історію ,що є основою для розвитку в майбутньому.
Ліричний відступ автора:
Останнім часом дуже багато розмов про те, що українське кіновиробництво вперше почало виходити з майже 20 річного коматозного стану і потроху ставати на ноги. Дивує чому ж тоді не звертається жодної уваги на ВНЗ, який є «альма-матір» майбутніх українських кіношників? І хоча б на побутовому рівні не забезпечуються гідні умови для навчання і роботи українських кінематографістів? Як можна навіть говорити про нормальний розвиток кіно в країні де інститут який єдиний готує фахівців такого рівня в цій сфері знаходиться в такому жалюгідному, зацькованому і занедбаному стані??
В сюжет нашої драми поставив багато питань, сподіваємось що відповіді ми знайдемо вже в другій серії. І ця історія не перетвориться в багатосерійний мелодраматичний серіал.
Первинка “Прямої дії” Інституту екранних мистецтв КНУ театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого