Зараз відбувається рівно те саме. З кожним роком церква дозволяє собі все сильніше втручатися в життя суспільства. Релігійна ангажованість прослідковується в державній політиці щораз прозоріше. Кампанії за заборону абортів та штучного запліднення, діяльність сумнозвісної національної експетної комісії з моралі, масове захоплення церквами земель та претензії на об’єкти історичної спадщини – список можна продовжити ще на багато пунктів.
Особливо небезпечним є поступове, але впевнене проникнення церкви в освіту, котре відбувається ще з початку 90-х. В багатьох школах вже існує така навчальна дисципліна, як “Основи християнської етики”. Вже з першого класу люди в рясах вбивають в маленькі дитячі голови непохитну віру в бога, ханжеські моральні принципи та настанови, несумісні з вихованням самостійних, критично мислячих особистостей. Ця дисципліна має за мету виховання слухняного богобоязливого стада прихожан, котре неухильно віритиме у все, що говоритиме церква, приноситиме щедрі пожертви і буде готовим в будь-який момент за порухом руки батюшки йти на війну, голосувати за кого скажуть або розпалювати вогнища інквізиції. Погляньмо на навчальну програму цього курсу . Зовсім не схоже на безневинні повчання робити людям добро і не робити їм зла, чи не так?. Як така практика співвідноситься із закладеними в ст. 35 Конституції України принципами світської держави, відділенні церкви від школи та однакових правил для всіх релігій? Питання радше риторичне. Місцем для викладання християнських цінностей може бути церковно-приходська школа, але аж ніяк не світська.
Крім окремого шкільного предмету, відданого у повне розпорядження торговців опіумом для народу, конкретні заходи для пропагування релігії і створення позитивного образу церкви можна побачити і, скажімо, у курсі історії України. Чималі об’єми підручників займають пафосні описи хрещення Русі, боротьби православної церкви проти унії, ледь не визначальної ролі духовенства у процесі державотворення. Мало схоже на спробу створення об’єктивної історичної картини. Цікаво, що на відміну від підручників з історії України, де важко знайти хоч якусь критику православної церкви, автори підручників із всесвітньої історії дозволяють собі різносторонньо висвітлювати, наприклад, відносини католицизму та європейського суспільства, не боячись вдаватися до критики. Збіг обставин? В університетах ситуація поки що краща, ніж у школах, але й тут де-не-де вже можна помітити проникнення представників духівництва. В деяких вишах вони вже сьогодні читають курси релігієзнавства.
Що далі? Без сумніву, церква буде намагатись продовжувати поширювати свій вплив на школи. Також, скоріше за все, вона нарешті візьметься всерйоз за університети, щоб в кінці кінців перетворити їх на духовні семінарії. Сподіватись, що втручання церковників в освіту обмежиться вже існуючим рівнем щонайменше наївно. Принаймні, заяви чиновників від освіти стверджують про абсолютно протилежні тенденції. Вірити у те, що зростання впливу церкви на освітню галузь не зайде надто далеко – це все одно що бути пастухом, котрий кидає своїх овець одна за одною леву, думаючи, що той врешті або наїсться і піде геть, або здохне від переїдання. Так от, такий варіанти не спрацює – у інституту церкви дуже швидкий обмін речовин, і переїдання їй не загрожує. Саме тому потрібно прогнати лева! Треба стати йому кісткою поперек горла! Клерикалізація освіти, яка відбувається сьогодні, стає можливою лише завдяки мовчазній згоді суспільства. Продовжуючи сидіти на дивані, ти наближаєш день, коли в школах та університетах будуть викладати в якості наукових концепцій креаціонізм та геоцентричну модель всесвіту, єдиною дозволеною наукою лишиться схоластика, а всіх, хто дозволятиме собі сперечатися, будуть спалювати прямо перед входами в університети!
Звісно, освіта – не єдина сфера інтересів церкви. Наступ іде по всіх фротнах і захистити університет, не захистивши інші суспільні сфери (особисте життя, мистецтво, гендер), що піддаються ще більшому тиску “священних” дискримінаторів, навряд чи вдасться. Тому спільно виходьмо на феміністичний марш 8-го березня! Заявімо про єдність наших інтересів!
Церкві і державі час жити нарізно! Не допусти зрощення влади з церквою!
тов. Простак