12.00, Золоті Ворота. До пам’ятника Ярославу поступово сходяться люди, серед них більша частина – активісти лівих організацій та незалежних профспілок. Вишикувавшись в колону, близько двох сотень учасників маршу рушають, викрикуючи гасла «Ні бога, ні пана, ні націй, ні кордонів», «Зупини грабіжницькі реформи». В авангарді колони загрозливо прямує червоний клин (відсилає нас до роботи художника Еля Лисицького «Клином красным бей по белым») з написом «Соціальна революція», котрий наші активісти виготовили напередодні на відкритті виставки «До виробництва революції». «Выйди на улицу, верни себе город!», – скандують учасники маршу. Ті, кому адресується цей заклик, із здивуванням та зацікавленням виглядають із вікон будинків. Вузенькими вуличками центру Києва демонстрація підходить до Федерації роботодавців України. Ось воно, місце, з якого, за словами виступаючих, ростуть ноги багатьох ініційованих владою антисоціальних реформ, покликаних перекласти економічні негаразди на найбідніші верстви населення, зберігши при цьому надприбутки олігархів. В числі цих деформ новий Трудовий кодекс, який дозволить значно звузить права профспілок, дозволить набагато легше звільняти робітника, а також позбавить молодих спеціалістів можливості отримувати навіть мінімальну зарплату. Після короткого пікету колона прямує далі.
Наступна зупинка – біля пам’ятника Зої Космодем’янської, закатованої фашистами в часи Другої Світової. Тут було в тому числі згадано про підйом ультраправих сил як один із симптомів капіталізму, та боротьбу з ними.
Врешті демонстрація підходить до Міністерства освіти. Поряд стоїть покинутий напівзруйнований будинок з вибитими вікнами. Виглядає як наочна ілюстрація стану, до якого ведуть освіту та науку неоліберальні реформи. Коли колона підходить ближче, хтось у натовпі вмикає сирену на мегафоні і будинок, який здавався безнадійно мертвим, несподівано оживає. У вікнах з’являються постаті в масках з прапорами та палаючими фаєрами в руках. З балконів верхнього поверху повисають, тріпочучи на вітрі, три яскраво-червоні банери з написом «Життя при капіталізмі руйнує» та повішене опудало, котре має символізувати менеджера, який повісився через кризу. Доки учасники маршу скандують «One solution – revolution!» і виголошують промови, виконавці цього яскравого перформансу збігають на балкони другого поверху і спускаються звідти по мотузках прямо у натовп, де їх приймають товариші.
Вже скоро мітинг добігає свого кінця, і учасники розходяться хто куди. У ці вихідні «Пряма дія» також провела свій другий з’їзд, і активісти, котрі з’їхалися з різних міст України, не зважаючи на втому після динамічної акції, попрямували туди
Автор фото: http://zip-cn25.livejournal.com/
Більше фото: http://zip-cn25.livejournal.com/286073.html