Студентське середовище – було однієї зі сфер цього протистояння. Розчарування у капіталістичній економіці живило радикальні ідеї обох таборів. Феноменом останнього часу є домінація революційного лівого підходу — адже навіть неофашисти в своїй агітації відмовляються від найбільш консервативних ідей. Ліві рухи в Італії докладають зусиль, аби студенти уміли розпізнати фашизм і в його осучаснених формах, так і в неоліберальній політиці влади. Коротко тамтешню суперечливу ситуацію в інтерв’ю для сайту «ГАСЛО» змалював Сільвіо Паоне — представник Загальнонаціональної організації студентів Ateneinrivolta.
***
— Серед новин про Італію, ми нерідко чуємо про зміну тактику італійських нових правих. Якою є ситуація наразі? Як праві намагаються встановити свій контроль над студентськими протестами?
— Так, дійсно в Італії ми маємо певні проблеми з неофашистами, особливо це стало відчутно з 2008 року. Вони прийшли на студентську демонстрацію, хоча, як відомо, вони не були представлені в оргкомітеті та не брали участь в підготовчих зустрічах. Вони претендували на те, щоб очолити студентську акцію. Ми були вимушені витіснити їх фізично, врешті-решт бійка між студентами та фашистами сталася неподалік від парламенту. До того ж було безліч проблем з поліцією. Тим не менш, ми зуміли відтіснити ультраправих від демонстрації і більше ми не мали подібних негараздів.
Але проблема вже в тому, що в Італії „молодіжка” руху Casa Pound, що називається Blocco Studentesco, дійсно представлена в ряді університетів. Їх члени присутні навіть в органах студентського самоврядування. Але при цьому вони, як і інші праворадикали, схильні до насильства. Щодня неофашисти приходять до вишів і намагаються балакати зі студентами, розповідаючи про свою організацію та її мету. Наразі серед більшості студентів панує несприйняття неофашистів.
— Таким чином, ви використовуєте різні методи: витісняєте неофашистів з демонстрацій і в той же час перешкоджаєте їхньому впливу на студентське самоврядування?
— Звісно, фізична конфронтація проти неофашистів використовується. Адже вони від самого початку налаштовані на насильство і являють фізичну небезпеку. Але разом з тим, є такі студентські асамблеї, що складаються з не дуже політизованих студентів. Зрозуміло, якраз вони не завжди готові давати пряму відсіч неофашистам. Тому ми проводимо з ними роботу і нам вдається їх переконати.
розміщено на piccy.info
— Як загалом налаштовані названі тобою „неполітизовані” студенти: чи вони схиляються до того, щоб відкидати неофашистів за будь-яких умов чи все ж вони готові дозволяти їм висловлюватись?
— Залежить від вишу до вишу. Приміром, я навчаюсь в „Sapienza – Università di Roma”. Ми там не маємо проблем з неофашистами. Історично він відомий, як ліво-налаштований університет. Але в інших навчальних закладах фашисти зуміли налагодити контакти зі студентами, щоб проводити певні зустрічі та влаштовувати акції. В цьому випадку ти повинен підходити до проблеми, враховуючи різні фактори. Так, дійсно є студенти, які свідомо залучаються до мобілізації на неофашистські акції. Ми завжди можемо побалакати зі студентами і організувати виступ про ультраправих. Вони насправді не настільки сильні в університетах. Як правило, це невеличкі групи, які інколи відвідують студентські асамблеї.
— Чи можуть фашисти, на твою думку, у перспективі закріпитись у суспільстві?
— Вважаю, що в кризовий період, коли всі медіа промовляють у правому ключі, а проблема боргу уявляється як протистояння одних націй з іншими, звісно, праворадикали можуть зрости. Але це станеться, підкреслю, за умови бездіяльності лівого руху. Тому щоб боротись з правими, ми повинні почати з себе. Ми не повинні лише давати “пряму відповідь” нашим опонентам на вулиці. Ми повинні залучати все більше людей до нашого руху, до соціальної боротьби і, скажімо, пояснювати студентам, чому фашизм є частиною нинішньої системи. Лише таким шляхом ми здатні його зупинити.
розміщено на piccy.info
— Як ми знаємо, Casa Pound — це нова якість фашизму. Цей рух використовує соціальну риторику, через що опонувати їм йому важче. Часто ми і вони використовуємо одні й ті ж слова, висловлюючись, скажімо, про класову боротьбу, про роль держави чи про регуляцію економіки. Як реагувати на їх пропаганду?
— Дійсно, є профашистські групи, які більш помірковані в деяких питаннях. Але вони пов’язані з партією Сільвіо Берлусконі, а, відтак, з урядом і поліцією. Де-факто вони можуть безперешкодно вчиняти злочини і не нести відповідальності, адже вони є частиною системи. У суспільстві вони наголошують, що аж ніяк не є тими “старими” фашистами (хоча сам термін “фашизм” не заперечують), які хочуть встановити диктатуру. Вони стверджують, що вони за демократію, а не диктатуру; вони не расисти, а просто за збереження ідентичності. В деяких випадках вони готові демонструвати свою відкритість навіть до мігрантів. Але ми знаємо, що це — тимчасовий наслідок перемоги лівої риторики у суспільстві.
Варто відзначити, що в поміркованих лівих партіях, як Partito Democratico, безліч людей кажуть: «Добре, ці хлопці не настільки погані. Вони кажуть, про суспільні проблеми і права людини, а отже з ними можна вести розмову». На мою думку, ми повинні протистояти такій риториці. І наполягати на тому, що фашисти лишаються такими, як і були.
Щодня ми повинні впроваджувати антифашизм в нашу мову, про щоб ми не висловлювались. Приміром, нав’язування технократичного уряду Маріо Монті на період до 2013 року без жодного голосу з боку народу — має класифікуватись теж не інакше, як фашизм.
Спілкувався Ілля Власюк
Джерело: gaslo.info