В першій частині доповіді йшлося про «практичне» втілення цих взаємин в творчості молодих українських художників. Нікіта Кадан, як активіст групи “Революційно-експериментальний простір” («Р.Е.П.»), розповів про виникнення та мету групи, перші акції, частково викликані «революційною» атмосферою 2004 р., та розвиток групи «Р.Е.П.» як соціально критичного мистецького проекту. На конкретних прикладах – таких як акція «Контрабанда» або проект «Патріотизм» – Нікіта Кадан показав, як митці можуть привертати увагу суспільства до соціально важливих проблем: соціальна нерівність, відносини пострадянського Сходу та капіталістичного Заходу, становище мігрантів, «патріотизм» як «порожній означник», і т.п.
Друга частина лекції була присвячена теоретичним та історичним аспектам проблеми – становищу та історії соціально ангажованого мистецтва у світі і його перспективам в Україні. На думку Кадана, одне з основних завдань митця – пробуджувати свідомість, і сучасне ангажоване мистецтво використовує «класичні» засоби мистецтва, запозичує ці засоби з інших сфер, або винаходить свою «мову» для того, щоб змусити глядача рефлексувати над навколишньою дійсністю. Так, наприклад, російська арт-група «Война» використовує блогосферу, акціонізм та інтервенції в публічний простір для привернення масової уваги до політичної ситуації в Росії.
Після лекції відбулася дискусія з художником. Серед іншого, слухачів цікавило – де пролягає грань між художником та активістом? Нікіта Кадан процитував відомий вираз Й.Бойса «Кожна людина – художник» і наголосив на важливості співпраці та взаємодії активістських та мистецьких рухів, не забуваючи і про те, що художник завжди має право на метафору. В ході обговорення торкнулися і таких «болючих» питань як консерватизм Академії мистецтв, «кунсткамерна» політика PinchukArtCentre, нерозвиненість кураторських практик в Україні. Висновок дискусії: актуальне мистецтво і політичний активізм наразі потребують взаємного проникнення і запозичення практик. Без глибинної соціальної критики сучасне мистецтво позбувається можливості адекватно рефлектувати існуючу дійсність. Натомість політичний активізм в сучасному суспільстві потребує влучних художніх висловлювань, а також поширення дискурсу на культурний процес.