Вище згадана постанова Кабміну була підписана без консультації з Всеукраїнською студенської радою при МОНУ, як того вимагає закон, 14 квітня 2009 року. Оприлюднена ж на урядовому порталі вона була тільки 28 квітня. Майже одразу на адресу Міністерства, інших владних структур та до окремих чиновників починають надходити листи, звернення та запити від різноманітних студентських та молодіжних організацій. Негативну позицію щодо постанови офіційно займають і окремі депутати ВР. Своїм Указом №285/2009 Президент призупиняє дію деяких, але не всіх пунктів 396-ї постанови. Студентство ж і далі вважає, що цього ще не достатньо.
У київському антикапіталістичному першотравні, який мало не закінчився сутичками з міліцією та неонацистами, поряд із лівими організаціями та незалежними робітничими профспілками, бере участь студентська профспілка «Пряма дія». Молодь вимагає повного скасування постанови №396 та інших, що також утискають права студентів. Поряд з транспарантами лівого і антифашиського змісту, був банер «СТУДЕНТСЬКА СОЛІД(А)РНІСТЬ», лунають гасла «Знання — не товар, універ — не базар!».
Окрім того, з мето протидії планам чиновників сформувалась коаліція, до якої увійшли більше 50 студентських та молодіжних організацій. Активісти постійно оприлюднюють свої заяви і вимагають від МОНУ і Кабміну відповідної реакції
7 травня в УНІАНі проводиться круглий стіл «Освітянські реформи Кабміну: узаконення корупції чи суспільна необхідність?». На ньому були присутні і представники МОНУ, які закликали молодь до діалогу та широкоформатних консультацій. Дивно, але дії Міністерства і до, і після цього абсолютно протилежні намаганням досягнути консенсусу.
У той же день Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко робить заяву про те, що вона обурена такими нововведеннями і вносить на позачерговому засіданні Кабміну проект скасування постанови. Цікаво те, що пані Прем’єр сама ж і підписала раніше 369-у постанову. Тепер вона, як і міністр фінансів, каже про неправильне трактування: мовляв йшлося зокрема про наданням вузам можливості заробляти кошти, здаючи приміщення в оренду. 14 травня на сайті ВР опубліковано постанову №447. Тимошенко скасувала лише деякі пункти 396-ї постанови, фактично продублювавши попередній указ Президента.
І тут представники студентських організацій натякають на можливість масових акції протесту з цього приводу. Фундація Регіональних Ініціатив пропонує провести 21 травня у Кабміні круглий стіл з представниками студентства та виконавчої влади задля улагодження конфлікту. Круглий стіл так і не відбувається, але кілька представників студентських органзізацій потрапляють на розширене засідання Кабміну, де ще раз передають свої вимоги Прем’єр-міністру. Стає ясно, що вона не дуже знається навіть на документах, що підписує, але знов таки ж обіцяє їх скасувати.
27 травня о 8-ій годині ранку активісти організації «Чорний Комітет» вивісили банер із написом “Уряд узаконює корупцію у вузах” на даху столичної станції метро “Університет” та розкидали інформаційні листівки, зокрема проти постанови Кабміну № 369. 2 червня студентська коаліція оголошує всеукраїнську акцію протесту на 4 число. Одразу ж слідує реакція з боку владних структур: «Батьківщина молода», тимошенківська молодіжка, ініціює круглий стіл зі студентами. В результаті — черговий лист.
І ось нарешті 4 червня у Києві, Львові, Кіровограді, Луцьку, Севастополі, Херсоні, Харкові, Донецьку, Житомирі, Ужгороді, Одесі, Чернігові, Ялті, Алчевську та інших містах України проходять різноманітні акції та заходи студентських та молодіжних організацій. Акції мають перформативний характер, органам виконавчої влади передають шовковий шнурок, на якому можна повіситись, як «останнє китайське попередження». У Києві також було урочисто спалено кілька залікових книжок.
І схоже попередження спрацювало. На наступний день на позачерговому засіданні Уряду постанова №396 остаточно скасована. Хоча на офіційному сайті ця інформація з’являється дещо пізніше. Цю ж інформацію підтверджує Міністр освіти і науки Іван Вакарчук на круглому столі 9 червня.
Варто також згадати, що під час цієї досить вдалої кампанії фігурували і інші антистудентські нововведення Кабміну. Зокрема розпорядженням №416-р передбачаєтся зменшення держзамовлення багатьох спеціальностей на 10-50%. Як результат кампанії — не більше 10%. Не введена норма, що позбавляє студентів академічної стипендії за одну «трійку». Проте не варто забувати що все це тільки тимчасово.
Цікавою для аналізу є поведінка у цій ситуації Кабміну, особисто Прем’єрки, МНОУ. Юлія Володимирівна відома своїми голослівними заявами і тут не обійшлося без них. Спочатку постанова №396 все ж була підписана Кабміном. Вочевидь «виконавці влади» сподівалися, що цього просто ніхто не помітить і студенство це «проковтне». Коли ж стало зрозуміло, що це не так, почалися «переводи стрілок». Тимошенко кілька разів заявляла, що ця постанова нечувана і «ніхто і ніколи в Україні не буде брати з українських студентів ніяких грошей». Але ж там стояв її підпис. Представники Міносвіти заявляють про прийнятність нових норм та постійно пропонують вести «перемовини про ведення перемовин». Тобто безкінечні круглі столи та конференції. При цьому те, що у деяких документах зазначено, що вони не потребують громадського обговорення, а деякі вже прийняті без нього їм не вдається дивним. Крім того, таке швидке підписання постанов і розпоряджень без обговорення вони пояснюють присутністю на засіданні представника МВФ (!). Якщо б парламентарі не проявили одностайності, не дали б транш кредиту — воістину благородні мотиви.
З чиновниками все зрозуміло, їх інтереси протилежні студентсву. Корисним же тут буде взяти до уваги тактику молодіжно-студентської коаліції. Як назвав її один з активних учасників — тактика «хороших і поганих поліцейських». Вона логічно слідувала зі списку організацій, що брали участь у кампанії. Там були як ліберальні й помірковані організації, так і ліві, в тому числі радикальні. Основною задачею «поміркованих» у цьому випадку було надсилання офіційних листів, звернень тощо. «Радикали» ж взяли на себе візуальне представлення та «нагнітання ситуації», у тому числі і офіційні виступи та заяви. Якщо влада не послухається «поміркованих» і не піде на компроміс, то до справи візьмуться «радикали». Такий поділ тут спрацював як вдалий тактичний хід, але розглядати лівих тут як деструктивну силу, а центристів — як креативну, не вірно. Лівий дискурс значно заглиблений у питанні щодо системи освіти. І там, де ліберали пропонують залатати дірку в човні, ліві говорять про те, що треба пересісти на новий човен, в якому не буде і не може бути дірок. У будь-якому випадку цей вдалий досвід «розділення ролей» варто взяти до уваги та, можливо, з огляду на умови, застосувати його в інших ситуаціях.
http://politcom.org.ua/?p=751