Обстановка в Малому залі засідань більш ніж офіційна: круглий стіл із дорогого дерева, килими, таблички для кожного з учасників. Це аудиторія по сусідству із кабінетом ректора. Уявити тільки! Ще кілька місяців тому про подібну зустріч годі було й думати: адміністрація університету настільки берегла alma mater від «бунтарів та анархістів», що навіть профспілковий кіноклуб було закрито, а зустрічі та сходки із «шевченківцями» доводилося проводити на свіжому повітрі. Що ж, віддамо належне Міжнародному відділу університету, який не побоявшись відвертої критики, запросив активістів на зустріч із німцями.
Отже, зустріч. Презентація діяльності від двох найпотужніших молодіжних організацій: «Прямої дії» та Фундації регіональних ініціатив. Першим виступає Михайло Лебедь – один з лідерів ФРІ. Він зобразив етапи розвитку молодіжного руху за соціальні права в Україні та пояснив моделі діяльності первинок організації. Зі свого боку активісти «Прямої дії» Антоніна Мельник та Микола Старков презентували іноземним гостям розповідь про останні масові акції протесту українських студентів.
Згадували і про референдум в Києво-Могилянській Академії, і про протести проти платних послуг (як зразка 2009 року, так події 2010), і про спротив новому закону «Про вищу освіту». Не обійшли увагою й акції солідарності «Прямої дії», одна з яких відбувалась на підтримку берлінської профспілки FAU.
Наприкінці зустрічі – дискусія. Німецьких студентів по-справжньому здивувало, звідки така сильна вмотивованість учасників протестів. Чому велика кількість людей беруть участь акціях, що проходять без офіційної підтримки університетів? Звідки така кількість заходів, ініційованих низовими активістами?
– Звідки фінансування? Ви берете гранти від держави? – питали німці.
– Ми фінансуємось із власних кишень, – ця коротка відповідь викликала певне нерозуміння у гостей, але цілком задовольнила їх цікавість.
Дивувало європейців і те, що в Україні чи не кожна спроба діалогу студентів з офіційними інституціями освіти та влади приводить до спроб заглушити критику.
Також були описані методи профспілкової справи. Мобілізація студентів – це наслідок лише наполегливої роботи активістів: агітації, написання статей, роботи з пресою. «It’s our second job». Коли німецькі студенти перепитали кількість учасників найбільших акцій протесту, то у них одразу зникло нерозуміння, яким чином низові угрупування впливають на прийняття політичних рішень в Україні.
– Ви згадували про студентські сходки. Університет надає вам для цього приміщення?
– Яке приміщення? Наші сходки проходять open-air. Сьогодні ми чи не вперше на заході, санкціонованому керівництвом вишу.
Після офіційного закінчення дискусії, європейці презентували подарунок у вигляді цукерок, а також запропонували продовжити неформальне спілкування за келихом чаю.
– Скажіть, а чому перед входом в університет стоїть мілітарна охорона? – в черговий раз дивувалась одна із закордонних студенток.
– Хм… – задумався на секунду активіст ПД. – В наших університетах не тільки охорона є. Сюди безперешкодно може потрапити поліція. А про КГБ ви чули? Так от зараз воно називається СБУ. На активних студентів складають списки. Іноді викликають на співбесіди. І таке бувало.
– Нічого собі! Не задрю. Ну, тримайтесь… А взагалі, приїздіть до нас в гості.