Відчути весь драйв профспілкової боротьби гості із регіонів змогли вже того вечора. Ближче до завершення кінопоказу кілька неофашистів спробували підпсувати активістам настрій . До приміщення, де сиділи студенти і та інші глядачі, вони закинули димову шашку. Проте хулігани замість того, щоб зірвати захід, спромоглися тільки збадьорити і потішити присутніх. Адже організованість і оперативність лише зайвий підкріпила довіру і впевненість в товаришах. Після кіноклубу вирішили лише цього разу не влаштовувати обговорення, адже через непердбачені затримки виявилося, що час уже досить пізній. А то ж був лише переддень з’їзду — назавтра всім треба було прокидатися раненько.
Суботнього ранку 26 березня активісти “Прямої дії” підтримали міжнародну кампанію виступів за освіту “Spring of Resistance” , в рамках якої саме в ці дні проходили студентські акції протесту по всій всьому світу. Зібравшись біля будівлі Університету харчових технологій, прямодійці розгорнули транспаранти профспілки, підняли плакати з освітніми лозунгами і синдикалістські прапори. Товаришка Тоня прочитала в гучномовець 24 пункти позитивної програми змін у освіті, що їх “Пряма дія” прагне найближчим часом впровадити в життя.
Далі – марш повз кілька корпусів центральних київських вишів. На стінах кожного з них вивішуються дацзибао (великі стінгазети із цілою назкою позитивних вимог). Прямодійці в черговий раз показують чиновникам, що вміють не тільки протестувати й підіймати галас, а й критично мислити, аналізувати, робити висновки і розробляти власний план дій.
Від НУХТу помаршували до Червоного корпусу Університету імені Шевченка. Там на студентів чекає неприємна несподіванка: охоронці будівлі заявили, що студенти не мають права нічого вішати на стіни корпусу, і спробували силою завадити це зробити. Проте активісти швидко оточили товаришів, що прикріпляли дацзибао до стіни, і не дозволили охоронцям їх зачіпати. Перемогу в цій маленькій сутичці з владними заборонами було здобуто, студенти йдуть на штурм останньої фортеці — Педагогічного університету.
Цього разу університет “обороняють” від студентів не “воїни”-охоронці, а “дипломати” — члени студрад університету та представники адміністрації. Студентам вкотре радять “піти на конструктивний діалог” з владою, однак і цього разу не стали читати їхніх пропозицій на дацзибао. Активіст Дмитро нагадав усім присутнім про людину, чиїм іменем названо Педагогінчний університет: адже Михайло Драгоманов — батько української теорії вільного соціалізму.
Останнє дацзибао наклеєно. Демонстранти згортають транспаранти і прямують в бік кінотеатру ім.. Чапаєва, де мала розпочатися основна частина з’їзд “Прямої дії”.
Стіни й портьєри в залі, де відбувався з’їзд, обвішані прапорами і транспарантами. Зала на сто місць набита під зав’язку. Тепер активісти готові зайнятися серйозними справами. «Наївно було б вважати, що ми зібралися тут на якусь урочисту подію. Навпаки, ми об’єдналися тільки тому, що з цим суспільством щось не так» – відкрила з’їзд активістка Млеча з палкою промовою про профспілку. – «Ми раді вітати вас тут, у Києві. Раді, що ми маємо таку підтримку. Дякуємо, що ви з нами. Разом ми – лівий рух!»
Після цього виступу на сцену запрошують особливих гостей з’їзду — активістів “першого покоління” “Прямої дії” Володимира Задираку, Павла Шидловського та Олександра Лавренова. Ці люди були серед тих, хто ще в середині 90-х років створили профспілку з такою самою назвою і чи не першими в Україні почали боротьбу за права студентів. Вони сказали гарячі слова підтримки молодим активістам, радіючи з того, що справа, започаткована ними ще в юності, відновилася з новими силами. Досвідчені активісти дали кілька порад молодому поколінню, схвалили діяльність нової профспілки і залишилися на з’їзді до кінця, щоб дізнатися про цю діяльність більше. Після кожного виступу – оплески.
Наступний пункт програми – обід. Меню виключно вегетаріанське, смачне та корисне. Приготувати його київським активістам допомогли учасниці руху «Food Not Bombs». На кілька хвилин усі стихли, бо роти й руки були зайняті активним жуванням, а голови — усвідомленням усього масштабу смакоти обіду: правду кажучи, всі дуже зголодніли після маршу на холодному повітрі під снігом. Поступово в обідній кімнаті почалися знайомства, розмови, активні дискусії — схоже, активна молодь не може без змістовних розмов і використовує для цього кожну вільну хвилину, надто коли є стільки нових людей та спільна тема розмови.
Однак перерва швидко скінчилася, бо на учасників ще чекала робота. Після обіду активістка Тоня представила презентацію про діяльність профспілки протягом останніх двох з половиною років.
«Приємно усвідомлювати одне: історія нашої профспілки – це історія перемог. Давайте разом згадаємо ці сторінки», – з таких слів розпочалася презентація. Солідарність з рівенськими студентами, референдум у Могилянці, страйк інституту ім. Бойчука, кампанія проти нового трудового кодексу, боротьба з репресіями зі сторони спецслужб, численні демонстрації проти комерціалізації освіти. Фотографії з усміхненими обличчями, відео з тисячними колонами студентів навіювали спогади про студентські перемоги тим, хто був “там”, і пробуджували в інших бажання боротися в гурті з товаришами.
Після цієї презентації діяльності київської “Прямої дії”, на сцену по черзі виходять активісти з первинок у різних містах країни. У декого з них, як, наприклад, у товаришів із Хмельницького та Сімферополя, за плечима багатий досвід соціального активізму. Їм є чим поділитися ним з іншими учасникам з’їзду. Про ситуацію зі студентським рухом у своїх країнах виступили закордонні гості з’їзд – представники Франції, Німеччини, Угорщини, Росії, Великобританії. Міжнародна солідарність дуже важлива для студентських активісти України. Адже вони розуміють себе як частину глобального руху за вільну доступну і якісну освіту – у цьому полягає інтернаціоналізм.
Наступна доповідь мала більш практичний характер. Кияни Іван та Андрій говорять про технічні сторони боротьби. Як моніторити події в галузі освіти? Як функціонує те, що називають “медійним резонансом”? Як аналізувати проблему на теоретичному рівні? Як розповідати студентам про проблеми, що зачіпають їхні інтереси та як готувати і проводити акції протесту? Відповіді на всі ці питання хлопці ілюструють на прикладах кількох успішних кампаній «Прямої дії». Доповідачам допомагають із зали: пропонують альтернативи, звертаються до власного досвіду.
Наприкінці першого дня з’їзду було зачитано концептуальну програму профспілки. Приймають її одноголосно, але з можливістю подальшого внесення правок.
На цьому перший день з’їзду завершився, і активісти роз’їхалися — хто додому, а хто (зокрема делегати з інших міст) в гості до товаришів-киян.
Другого дня з’їзду учасники займалися переважно практичними питаннями. Зокрема, говорили про проблему координації дій і розробки проектів. Також обговорили шляхи розширення профспілки, організацію первинок, залучення до суспільної активності наймолодшого покоління студентів тощо. Другий день з’їзду пройшов у діловій обстановці й завершився досить швидко, але продуктивно. Головне: новачки отримали інструкції до дій та великий емоційний заряд, що, сподіваємося, надихне їх на активну боротьбу.
На завершення з’їзду виступали всі бажаючі, а головне – нові товариші. Висловлювали різні думки і критику, яка також необхідна для подальших дій. Але основне, що ми зібралися разом, познайомилися, проговорили багато цікавих і важливих питань і, в кінці-кінців, залишились один одному небайдужі. А значить, що спільна справа, яку ми робимо разом, — боротьба за вільну освіту та вільне суспільство – має всі шанси продовжуватись і розростатися.
З’їзд закінчився. Тепер до роботи. Прямо зі з’їзду частина активістів вирушає на студмістечко Університету ім. Шевченка: агітувати студентів на акцію протесту.