Потрібен замовник!
Важко не погодитись, що кожна послуга потребує конкретного адресата. І справді, черевики не приходять самі собою на ремонт, а зачіска на голові з’являється лише як наслідок побажання щасливого власника цієї голови. Отже якщо, замовник є зацікавленою особою то і витрати пов’язані з виробництвом покладаються на нього. Будь-яке замовлення оформлюється документально. Для кравчинь другого курсу, які під час виробничого навчання власноруч шиють одяг, ця, з першого погляду справедлива, вимога спричинила не аби які труднощі.
Але де ж його взяти?
Взагалі-то, в ролі замовника може виступати як інший комунальний заклад, так і приватна фірма, чи просто людина з вулиці. Але хто захоче довірити недешевий матеріал недосвідченій молоді, та ще й гроші за це віддати? Пошук замовника в такий ситуації може конкурувати за ступеню важкості з пошуком квітки папороті купальскої ночі, – не кожному щастить! …а швидше за все, не пощастить нікому.
Вихід є! – плати сама…
Оскільки покладатися на диво марно, а речі все ж таки потрібно шити. Учні та учениці в більшості випадків самі оформляють замовлення на виготовлення одягу занесеного в навчальний план. Хоч в центрі профтех освіти такий спосіб оформлення вважається прийнятним, проте ніде не вказано, що в цьому випадку учень має оплачувати замовлення за загальним тарифом. А коштувати це може не дешево. За рік (не враховуючи витрат на матеріали) набігає майже тисяча гривень. Цікаво, чи багато громадян зголосилися би платити гроші за роботу, яку самі виконали?
Початок протистояння
На початку минулого навчального року батьківські збори групи прийняли рішення не платити за вироби створенні дітьми. Це відразу ж викликало негативну реакцію адміністрації. Майже на кожному занятті до учнів приходили заступниця директора з навчально-виробничої роботи і старший майстер, та вимагали пред’явити квитанцій про сплату замовлення. У разі відсутності квитанції погрожували відбором виробів. Ходили лякали цілу осінь та зиму і доходилися до того, що в квітні учні написали колективну заяву в прокуратуру, звинувачуючи представників адміністрації у незаконному вимаганні грошей.
Учнівсько-викладацька солідарність
Не зважаючи на тиск з боку адміністрації, знайшлись люди які зголосились підтримати учнів. В першу чергу — це майстер вищезгаданої групи, Буряченко Оксана Анатоліївна. Пропрацювавши 25 років в цьому закладі, вона добре розуміє, що вступають сюди зазвичай люди з невеликими статками і до того ж ситуація плати за власні вироби сама по собі виглядає несправедливою. Про свою позицію Оксана Анатоліївна відразу письмово попередила керівництво. Інша майстер, що підтримала учнів — Савчук Катерина Олексіївна, колишня краща випускниця цього ж закладу, лауреатка президентської стипендії. Обидві жінки відправили низку офіційних запитів адміністрації навчального центру з проханням провести публічну фінансову звітність, проте не отримали ані звітностей, ані навіть чітких відповідей.
Облити брудом
Разом з заявою до прокуратури учні написали лист до місцевих ЗМІ, щоб надати ситуації публічності, адже всім відомо, що саме публічності цієї чиновники бояться більше аніж чорт ладана. Адміністрація закладу не забарилася з медійною контратакою. Але сварити учнів, які цілком законно відмовляються платити за власну працю не зовсім зручно. Тому мішенню своєю керівництво обрало двох майстрів, які виказали солідарність з учнями. За версією адміністрації в навчальному закладі все добре і усі задоволені (знайома картина, чи не так?). Дві окремі жінки (Буряченко і Савчук) чи то в силу психічних розладів, чи то в силу власних амбіцій та вродженої схильності до сварок дезорієнтують наївних учнів, направляють їх проти керівництва навчального закладу та засипають адміністрацію запитами і скаргами. Справді, все це може виглядати дивно — від двох співробітниць за рік на адресу керівництва приходить більше звернень ніж за всю попередню історію існування закладу.
НЕздоровий скепсис
В кінці навчального року у кравців відбувається захист робіт, які вони розробляли самостійно. Цілком зрозуміло, що до студентів, які стали на шлях спротиву здирництву вимоги були, м’яко кажучи завищені. Та не просто вищі, а настільки жорсткі, що одна з активісток маючи проблеми зі здоров’ям не витримала тиску та втратила свідомість. На прохання її товариша викликати швидку адміністрація не відреагувала, мовляв багато їх тут удають запаморочення падає, ми ж оцінки ставимо не за акторську майстерність. Зараз сама встане, нема чого здіймати галас.
Розділяй та володарюй
Саме таку стратегію обрало керівництво. В вересні, на початку цього вже навчального року стало відомо, що майстра Бурячко Оксану Анатоліївну віддалили від протестних студентів, давши їй натомість іншу, спокійну групу. Майстра Савчук Катерину Олексіївну взагалі позбавили групи, звинувативши в некомпетентності і не давши взамін нічого. Обидві кадрові перестановки було здійснено з грубими порушеннями чинного законодавства, колективної угоди та внутрішнього статуту навчального закладу. Гроші які, за рішенням прокуратури керівництво навчального закладу мало б повернути учням прийшли по-перше не всім, по-друге не повністю. В цілому за підрахунками активістів було повернено не більше третини з визначених прокуратурою 30 000 гривень.
Що ж далі?
Звісно, багатьом зручно робити вигляд ніби все добре, звісно навіть президентську стипендіатку можна звинуватити в непрофесіоналізмі, звісно гроші здирають всюди. а учні та учниці з Вінниці продовжують свою боротьбу і не збираються спинятися.
Вони вимагають:
1. Припипинити тиск на учнів та майстрів з боку адміністрації
2. Повернути в повному обсязі гроші зазначені в приписі прокурора
3. Забезпечити прозору і публічну фінансову звітність навчального закладу
4. Відмінити кадрові репресивні та не правомірні кадрові перестановки
Незалежна студентська профспілка “ПРЯМА ДІЯ” приєднується до вимог вінничан і планує довести свою солідарність конкретними діями.
Федір Устинов
Контактні особи:
Ганна Саботин 097 27 10 453 (активістка учнівського протесту з Вінниці)
Федір Устинов 096 43 95 489 (активіст “Прямої Дії” з Хмельницького)