«ФАКУЛЬТАТИВ, чол - Понадпрограмний, необов'язковий навчальний курс, необов'язкове для відвідування»
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
«Не дуріте самі себе, учітесь, читайте…»
Вже не перший раз пам'ять про видатного поета була спаплюжена примусовими парами з шевченкознавства: щоб змусити студентів приходити на лекції та писати 5 сторінкові реферати, чомусь знадобилися погрози недопуском до сесії. Вже вкотре бюрократичний формалізм переміг здоровий глузд, перетворивши ювілейний рік Тараса на знущання з його пам'яті. Як відреагував би Шевченко, дізнавшись, що для створення культу його особистості в незалежній Україні користуються примусом, читач(ка) може вирішити сам(а).
Знання ніколи не бувають зайвими, що ж в цьому поганого, скажете Ви? Але ж про знання тут навіть не йдеться. Скоріше про міфологію, відтворювану безліч разів. Так, наприклад, з лекції для студентів юрфаку ми можемо дізнатися, що «пам'ятників Шевченкові більше всього в світі, більше навіть, ніж Леніну» і «поезії Шевченка найвідоміші в світі» оскільки, за логікою лектора, «перекладені на більшу кількість мов, ніж поезії Шекспіра, Гейне чи Міцкевича». Ну і далі в тому ж дусі. Чи варто казати, що жодних цифр чи посилань на дослідження, які підтверджували б такі «феноменальні» факти так і не було наведено?
Та найгірше тут те, що обов’язковий курс не скасовує вивчення інших предметів, кількість яких і без того вища ніж провідних європейських університетах (http://osvita.ua/vnz/news/35918/). Не маючи достатньо часу, щоб приділити увагу досконалому вивченню базових дисциплін, або можливості самостійно обрати предмет, студенти, окрім цього, повинні написати ще й реферат, мінімум на 5 сторінок. Це, звичайно, суто формальність (будьмо відвертими: хто це все читатиме?), але ж реферати – обов’язкові. В підтвердження «добровільно-примусового» характеру даних лекцій та завдань курсу наводимо розшифровку запису однієї з лекцій:
Питання: А якщо не буде зарахований сьогоднішній реферат, як ми дізнаємось, що він не зарахований?
Відповідь: Ваш деканат дасть відомості як всім бути, зараховано чи не зараховано.
Питання: А якщо ми дізнаємось, що наш реферат не зараховано?
Відповідь: Як що ваш реферат не зараховано, то ви після цього пишете новий реферат і приносите його мені в Інститут філології, в аудиторію 78, кафедра "Історії літератури і Шевченкознавства, завідуючому кафедри професору Сліпушко Оксані Миколаївні.
Питання: Скільки часу відводиться на написання реферату?
Відповідь: Протягом тижня, тобто ви повинні всі, якби мовити, зараховані з вашими рефератами до першого грудня.
Питання: Вибачте, а якщо він не буде зарахований?
Відповідь: То ви не будете допущені до сесії... і ви не складаєте свою першу сесію...
«В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.»
Рівень такого реферату, можна не сумніватися, буде шкільним. Але ж писатимуть. Писатимуть про Державу, Мову та Націю, предтечею та творцем яких буцімто був Шевченко, про надлюдину, людину-символ, людину–Національну ідею. Про все те, про що каже шкільний підручник. А справжній Шевченко, контраверсійний, глибокий і протестний, помре під вагою Шевченка-міфа. Вчергове сконає, роздушений власною ж іконою.
«Я хочу тобі сказати, що де є культ, - там немає мистецтва» - писав український панфутурист Михайль Семенко. – «Пошана твоя його вбила. Й немає йому воскресіння».
Тож досить коритися абсурдним рішенням та дозволяти вказувати що, як і скільки вчити. Нам навчатись, а отже нам вирішувати і які курси відвідувати, а які - ні.
