Ректор інституту декоративно-прикладного мистецтва вже рік є одним із улюблених персонажів студентських анекдотів, зізнаються молоді люди. Гомеричний регіт викликає його пропозиція обводити акварелі по контуру „для яскравості” фломастерами. Гіпсову копію скульптури Мікелянжело він назвав „кособокою” та припустив, що це творчість студента-кераміста. Ознакою художньої цінності живопису він вважає можливість продати картину на Андріївському узвозі.
Студенти та частина викладачів хочуть, щоб ситуація в інституті повернулася до такої норми, коли ректор не заслуговував би знущальних дотепів, зневаги чи щирою ненависті. Особливу любов Ляхоцький заслужив „економією”. Юні художники твердять, що ректор примушує викладачів планово занижувати „надто високі” оцінки, що менше платити стипендію. Викладачам він пояснює, що їм тоді збільшать платню. Так руйнується дружня, майже родинна атмосфера, що є притаманною творчім вишам. Втім, міністерство поки що не горить бажанням звільняти цього своєрідного адміністратора від науки. „Складається враження, що чиновники Міносвіти воліють заговорити протест”, – припускає активіст „Прямої Дії” та молодий журналіст Михайло Каменєв.
Звільнений на початку весни минулого року викладач композиції Анатолій Степанович Симоник запропонував вимагати приєднання інституту до Харківської, Львівської академії мистецтв чи столичної художньої академії. Така реорганізація буде означати зміну підпорядкування, але позбавить юридичної тяганини сам колектив інституту. Втім, і цей варіант не є ідеальним. Наприклад, у київській академії немає багатьох спеціальностей і не зрозуміло, як студенти вчитимуться на магістратурі. Тож можливо, вимоги доведеться трохи конкретизувати. Всі ці питання мають вирішити збори страйкарів. Завтра їхній пртест продовжиться біля будівлі альма-матер.
<a href="http://livasprava.info/index.php?option=com_content&task=view&id=1392&Itemid=1
Фото з акції:
