Тактична перемога студентства чи марні обіцянки Міністерства

Ярослав Болюбаш, що вже два десятиліття завідує вищою освітою в Міністерстві освіти, зараз головує в групі, що нашвидкоруч перероблює міністерський законопроект “Про вищу освіту”. Минулого літа він був готовий і вже вивішений на сайті Міністерства – для громадського обговорення. А за кілька днів група депутатів – від Партії регіонів Максим Луцький, Олександр Єфремов і Сергій Ківалов, бютівець Олексій Логвиненко, литвинівці Олег Зарубінський та Ігор Шаров і комуністка Катерина Самойлик – зареєструвала в парламенті законопроект “Про вищу освіту ” ідентичний тому, що висів на сайті Міністерства освіти. Це він передбачає щорічне збільшення ціни на навчання для контрактників – в залежності від росту інфляції, скасування безкоштовної заочної освіти і кількісне розділення навчальних закладів на університети, академії і коледжі.

Саме проти нього вже двічі – 31 січня і 28 лютого тисячі студентів по країні виходять на акції протесту.

“Жодного відношення наш документ до законопроекту Єфремова-Луцького не має. Наш – в дорозробці. Побачимо його навесні”. Так міністр освіти Дмитро Табачник ще у лютому відхрестився від студентсько-громадської атаки на своє відомство. І доручив Болюбашу швидко переробити законопроект, щоб перестрахуватися від нових наїздів студентів на себе.

– Ярославе Яковичу, коли буде готовий новий документ. Я знаю, що МОН взяло зобов’язання зробити його до кінця тижня…

Ні, до кінця тижня точно ні. 11 березня збереться група, яка зараз працює над доопрацюванням законопроекту. Тоді і буде відомо що з ним. Тоді і оголосимо про його готовність.

– Чому законопроект Луцького, який в точності копіює ваш, міністерський, викликав таку хвилю невдоволення? Схоже, є серйозні недопрацьвки.

Я вже сотні разів повторював і повторюю. Документ цей розроблявся з 2008 року, ще коли міністром освіти був Іван Олександрович Вакарчук. Він пройшов десятки обговорень – і в самому Міністерстві, і з ректорами, і з експертами, і зі студентами. І коли зараз голова парламентського комітету з освіти Володимир Полохало починає поливати нас брудом і казати, що цей законопроект – антиосвітній, то стає гидко. Гидко, бо його почали розробляти під його началом.

Але ж заявляє про це не тільки він. Президенти Могилянки Квіт і Брюховецький, наприклад теж. Врешті-решт, студентські акції протесту. Просто так вони не підіймали в хвилю.

Ми з Квітом, хоча й знаємо багато років, але все ж посварилися. Не особисто, а через пресу. Я просто не витримав. Нехай би він поливав брудом мене – я чиновник, то є нормально. Але він почав ображати людей, які з 7 ранку кожного дня працюють над кожним реченням законопроекту. І це дуже образливо.

Києво-Могилянська академія не зробила жодного доповнення, зауваження, пропозиції до законопроекту. Навіть речення не написали. Хоча могли б – ми розглядали пропозиції багатьох ректорів. І звісно, легше всього зараз просто критикувати і нагнітати.

Брюховецький. Доросла людина, а веде себе… Я вже навіть цілу методичку написав в якій детально розписані нові права університетів, передбачених у законопроекті. Вони розширені. Там 7 великих пунктів щодо університетської автономії. Але все одно критика.

Але ж скандал з Могилянкою розгорівся не через це, а через те, що ви заборонили готувати їй докторів філософії.

А як їм дозволити? Ну як, коли на законодавчому рівні Україна не готує ще докторів філософії. І отже не визнає це звання.

Є приклад. Прийшов до нас один доктор філософії з Могилянки і попросив визнати його науковий ступінь. Будь-ласка, є процес нострифікації, є атестаційна комісія – приходь, підтвердь, що знаєш і вмієш на рівні доктора. Ні. Знову зручніше просто підняти скандал.

Ну скажіть, чому нормальним є не визнавати український паспорт закордоном і навпаки, а не визнавати неіснуючого ще в Україні звання – не нормально?

Добре, як щодо розподілу статусу навчальних закладів по кількості студентів? Університет – не менше 6 тисяч студентів, академія – не менше трьох і так далі. Проти цього теж у суспільстві багато заперечень.

Для нас не принципово зараз буде шість, чи вісім, чи десять тисяч ця мінімальна планка скажімо для університетів. Зробии це для того, щоб хоч якось зменшити кількість маленьких університетів, які як гриби ростуть – їх під три сотні в Україні. Це не нормально. Тому це прописали. От стуженти пропонують – треба визначати не за кількісним показником, а за якісним. Добре, сказали. Але як цю якість виміряти? Яким пристроєм? З чим порівнювати, з якими навчальними закладами, які критерії цієї якості прописати?

Інших же пропозицій не було.

… Аргументи “проти” були і через навчальне навантаження на викладачів. Здається, Брюховецький заявляв про те, що його треба зменшувати, а не збільшувати як це прописано в законопроекті.

А як його зменшити? В світі все просто – в поняття навчального навантаження там входить тільки кількість лекцій і практичних занять, які проводить викладач. У нас же під це поняття потрапляє все – і позалекційна робота, і кураторство під час захисту курсових і дипломних. Тому зібльшення навчальног навантаження не означає, що викладач змушений буде брати додаткові лекції. Ми просто вирішили врахувати і додатковий час, який педагог витрачає на студентів – те про що я говорив вище. От і все.

Та головним аргументом і студентів, і ректорів, і політиків є все ж норма про щорічне зростання ціни для контрактників в залежності від інфляції. Студенти вже двічі виходили і підозрюю виходитимуть на акції ще. Може просто варто зняти цю норму?

Так чи інакше, у нас країна, де є безкоштовна освіта. Америка – платна. У нас – теоретично безплатна. Є безкоштовні місця. Маєш хороші оцінки – потрпляєш туди. Не маєш – не потрапляєш. Часто закидають ніби відмінники і медалісти в школах купують соб оцінки. Ну купить він собі якусь одну оцінку з предмета, в якому не встигає чи не може розібратися. Але так чи інакше, медалісти є розумними людьми. Дійсно розумними. І вони вчаться безкоштовно. А той хто не має хороших оцінок і має гроші – хай платить, якщо має чим платити.

Платить то платить. Але ж це не чесно, коли людина має щороку платити все більше і більше, навіть не знаючи яким це саме більше буде, бо вгадати інфляцію неможливо.

Та знімемо…Знімемо ми цю норму. Це моя пропозиція. І в новому документі збільшення ціни через інфляцію не буде.

Джерело: Свідомо

Схожі статті

Напишіть відгук