Ми, анархісти та анархістки, брали участь у Марші Рівності, щоб ствердити можливість кожної людини вільно жити у світі без дискримінації. Напад організованих ультраправих сил, якого зазнав цей марш, демонструє глибину ненависті та упереджень, поширених у значній частині українського суспільства.

Ми більш ніж скептично ставимося до ілюзорних «європейських цінностей» — для нас існують лише загальнолюдські цінності соціального прогресу, свободи, рівності, солідарності та боротьби за них — та все ж хочемо звернутися до тих проєвропейських обивательок та обивателів, які впевнені, ніби ЛГБТКІА* не мають у нашій країні проблем: ось вони, ці проблеми! Ви просто відмовляєтеся зняти рожеві окуляри, якими дивитеся «у Європу», в той час як панівні настрої у суспільстві куди ближчі до «духовних скрєп», що насаджуються зараз у Росії. І ми вважаємо, що цей марш, хоч його і не можна назвати таким, що відбувся повною мірою, — був більш ніж на часі, разом з іншими заходами КиївПрайду2015.

Сподіваємося, що представникам та представницям ліберального середовища цей випадок нарешті вичерпно продемонстрував політичне обличчя націоналістичних і консервативних сил. Спочатку вони атакують «маргінальні» ліворадикальні групи, потім беруться за «збоченців і дегенеративних митців» — але в їхніх політичних документах ідеться і про «ліберальний екстремізм», з яким ультраправі також мають намір покінчити. Скоро вони оголосять ворогами всіх відмінних від себе, і тоді відсидітись удома не вдасться нікому. Події Маршу Рівності чудово ілюструють, наскільки згубною є ідеалізація та героїзація правих сил і наскільки важливим є критичне осмислення навколішньої дійсності.

Афініті-група наших активістів та активісток, що була на марші, змогла вибратися із охопленої гомофобною істерією Оболоні майже неушкодженими — завдяки організованості та взаємовиручці. У той же час постраждали інші — ЛГБТКІА-активіст*ки та громадян*ки, яким небайдужа свобода. Постраждали тому, що не мали досвіду протистоянь із ультраправим насильством та довірили свою безпеку організатор*кам Маршу. В умовах, коли імовірність нападу на марш наближалась до 100%, ті, хто його організовував, із безпекою не впорались.

Маючи досвід успішного проведення заходів в умовах ультраправої агресії, ми можемо озвучити декілька критичних зауважень: недостатня увага до певних засадничих  норм безпеки, тісна (хоч і вимушена) співпраця з міліцією та позбавлення активіст*ок засобів самооборони, які не вберегли учасниць та учасників маршу від насильства. Та є одна проблема, з якої виходять усі інші — це брак колегіальності у прийнятті рішень. Директиви, що надходять «згори», ніколи не зможуть захистити від загроз так, як обговорення на рівних.

Наші активістки та активісти прийшли підтримати марш без усяких додаткових умов, незважаючи на загравання із патріотичною та націоналістичною публікою у програмних документах (яке, як і слід було очікувати, виявилося марним) і попри запрошення послів та інших високопосадовців, які виявилися «рівнішими» за інших учасниць та учасників Маршу. Для нас боротьба за рівність ЛГБТКІА* є невід’ємною складовою антикапіталістичної та антифашистської боротьби. Справжня свобода можлива лише у світі без будь-якої дискримінації. Тому для нас неприпустимим є нехтування гендерною проблематикою або навіть зневажливе ставлення до неї з боку окремих горе-«революціонерів» в ліворадикальному середовищі: сексизму, мачизму та гомофобії тут не місце. З іншого боку, локальна боротьба виключно за права ЛГБТКІА* без урахування ширшого контексту приречена на поразку: доки існуватиме капіталізм та ієрархічне суспільство, доти існуватимуть структурно дискриміновані групи.

Ми вважаємо, що заходи, спрямовані на ствердження та захист прав ЛГБТКІА*, можуть бути дієвими та перспективними лише за умови їхньої горизонтальної організації, яка надасть усім, хто готовий їх підтримати, рівні можливості для висловлення своєї позиції — а також за умови поглибленого висвітлення проблем системного насильства, дискримінації, експлуатації та радикальної боротьби проти них. Формування порядку денного та обговорення формату заходу має відбуватися за участі всіх сил, що поділяють заявлені загальні цілі. До подальших маршів рівності ми будемо долучатись за умови безпосередньої участі в усіх аспектах їх організації — від концепції та планування до безпеки — та формувати на них окремі анархістські колони, які просуватимуть наш погляд на боротьбу за права. Сподіваємось, це дозволить проводити усі подальші марші на значно вищому організаційному рівні — і з набагато ширшим та потужнішим пропагандистським ефектом, — сприятиме консолідації ЛГБТКІА* та зростанню їхньої політичної активності, а також посилить співпрацю між активістськими колами.

У нашому консервативному та гомофобному суспільстві навіть сто метрів, пройдені у щільному кордоні міліції, є локальною перемогою. Ми будемо наполегливо працювати, аби її закріпити та розширити. І лише у солідарності всіх пригноблених та дискримінованих груп ми зможемо досягти визволення.

Ми висловлюємо повну солідарність із ЛГБТКІА-спільнотою і підтримуємо її боротьбу, а також рішуче заявляємо, що права ЛГБТКІА* — загальнолюдські права. Бажаємо якомога швидшого одужання пораненим та постраждалим від націоналістичної агресії.

Бунтуй, кохай, права не віддавай!

Ні бога, ні пана, ні націй, ні кордонів!

Чорна Веселка

Автономна спілка трудящих

Незалежна студентська профспілка “Пряма дія”

Chaotic Good

Nihilist.li

Самба-бенд “Ритми Спротиву”

Видавничий кооператив №17