Микита Кадан розповідає про правих, які, як казав Вальтер Беньямін, естетизують політику, і лівих, які політизують мистецтво. Політично ангажоване мистецтво буде розглянуто у контексті великих наративів ідеологічних держав та у пост-ідеологічному середовищі сьогодення. Йтиметься про авторів, що прагнуть розчинити мистецтво у реальній політичній дії, та тих, що вірять у політичний потенціал мистецької автономії. Про Олександра Родченка та Дієго Ріверу, Олександра Гєрасімова та Арно Брекера, Карла Андре та Ханса Хааке, Еріка Булатова та Артура Жмієвського й багатьох інших.