НЕ ШКОДУЙТЕ ФАРБ!
Аж дивно, як усе швидко змінилося. Як університет, такий білий і нудний іще вчора, став живим і барвистим сьогодні. Порядок і розміреність академічного життя безповоротно зникли. Ректорів та деканів не стало. Охорона розбіглася. Втекла комендантка, не в змозі бачити, як тепер у гуртожитки заходить хто хоче і перебуває там скільки побажає. Місце порядку швидко займав хаос. У хаосі ж зароджувався новий порядок.
Аудиторія № 317 імені ІІ Ситуаціоністського Інтернаціоналу. Тут проходитиме заняття з «Лібертарної теорії» — одного з нових курсів, що масово почали виникати після захоплення, переважно організовані силами самих студентів. Потім — з теорії театру, далі — зустріч з сучасним художником. Вільна освіта. Від кожного — по можливості, кожному — по зацікавленнях.
Колись це була читальна зала української філології, гордість кафедри, калинова фортеця. Тепер через усе приміщення розтягнуто червоний банер: «Нам навчатись — нам і вирішувати!» Здається, вчора він висів на фасаді, але тепер там висить опудало ректора. Це наш університет. Нам навчатися — нам і вішати 😉
Але головне — стіни. Ось де життя, ось де творчість мас. Про те, що «Вася лох», на них уже майже не пишуть (про це і так усі знають). Народний фольклор значно змінився і здав уліво. Політичні гасла на стінах рясно перемішані з цитатами постструктуралістів, а текст «Інтернаціоналу» — з героями South Park. А ще вірші, заклики, трафарети з конопляним листям, трафарети анархії, абстракції, дади, абстрактні трафарети анархії, просто переписка, просто трафарети анархії!.. І все це змінюється, росте, розповзається…
Парти, як не дивно, майже не змінилися. На них уже мало хто пише. Навіщо, коли можна писати на стінах? Чому адміністрація університету, коли вона ще існувала, не додумалася до такого простого рішення? Це ж було так очевидно! Деякі парти перевернуті, але, скоріше за все, це якісь інсталяції. А може й ні. Сучасне мистецтво — хто його розбере?
Підлога аудиторії встелена листівками, що їх тисячами поширювали серед студентів. «Інший світ можливий!» — самовпевнено проголошують заголовки. «Інший світ починається тут, — підхоплюють стіни. — Змініть цей світ! Перефарбуйте нас у червоне та чорне! Не шкодуйте фарб!»