14:45. Починаємо роздавати перші листівки. Заголовок більш ніж красномовний: “Вимагайте бабла!”
– Друзі, вас експлуатують! Будь-яка праця має бути оплачена. Вас же змушують виконувати роль глядачів абсолютно задарма. Тому ми закликаємо вас вимагати оплати. Вимагайте бабла! Висловлюйте свою незгоду, висловлюйте протест тим, хто вас сюди направив — адміністраціям ваших університетів. І знайте, якщо вас і наділі будуть пробувати експлуатувати, збирайтесь академічними групами і потоками, ведіть переговори, висувайте свої вимоги, саботуйте!
Листівки ледь не виривають з руками, жодної не валяється на підлозі. Студенти і справді невдоволені. У кожного свої претензії: хтось вже призначив побачення, хтось не встигає виконати домашню роботу, інші хотіли одразу після пар поїхати за Київ. І лише частина КПІшників радіє, що вдалось прогуляти вищу математику.
15:00. Куратори груп відмічають списки присутніх. Якщо хтось не з’явився, відверто нервують. Над окремими компаніями піднімають таблички з назвами університетів. Тут є інститут ім. Бойчука, і КНУТД, і КНЛУ. Окремою групою стоять кібернетики з КНУ ім. Шевченка. Вони також жадібно розбирають листівки, розпитують як перешкоджати таким практикам в майбутньому.
– Ми тут не по своїй волі. Але так треба — розводить руками хлопчина з міліцейської академії. – Ми вже змирились, що є безплатною робочою силою.
– Погана звичка. Експлуатації потрібно опиратися! – відповідає агітатор.
До активістів ПД підходить юнак в чорному балахоні. Запитує прямо:
– Коли наступні протести?
15:20. Студентів і курсантів запускають. На вході до стадіону утворюється справжня тиснява. Стюарди обшукують особисті речі.
Тим часом майже весь тираж листівок уже поширено. Від однієї з компаній вже чути несміливі скандування: “Бабла! Бабала!”
Наступна партія “добровольців” підходить зі сторони Палацу спорту. Листівок вже майже не лишилось, тож профспілкові активісти обмежуються усною агітацією.
– Коли ми закликаємо вас виходити на акції протесту, адміністрація та студради повторюють одну й ту ж мантру “Головна задача студентів — вчитися”. І в той же час вони не соромляться замість пар, замість навчання зганяти вас сюди.
Тренування на стадіоні тільки-но почались, а студенти вже втомлені та злі. Не важко уявити, якими вони вийшли по завершенні генеральної репетиції. Тим не менше, тепер ці люди знають, що за свої права та інтереси необхідно боротись. Врешті-решт, за власну працю пора вимагати бабла!