Тільки коли відбувся багатотисячний протест, можновладці звернули увагу і дослухалися до вимог політехніків. Першу з них (призначення конкурсу) пообіцяли виконати одразу; на зустріч запросили колектив представників КПІ; другу вимогу (в.о. – чинний ректор) пообіцяли виконати вже наступного дня. Міністерство злякалося погроз студентів окупувати університет!
В української влади є така риса – не слухати свій народ, і в освіті це проявляється особливо яскраво. Нас чують тільки тоді, коли бояться. Вони відчувають нашу силу. А наша сила – у згуртованості, солідарності і самоорганізації. Це доводить, зокрема, і випадок з виборами ректора КПІ.
Інші приклади – закон про вищу освіту, введення платних послуг у вишах навесні та влітку 2009 і восени 2010. Перешкодити цьому змогли тільки публічні виступи студентів, школярів, викладачів і батьків, у яких активну участь брали і КПІшники.
Ми закликаємо політехників не зупинятися на досягнутому! Як дамоклів меч, над нами все ще висить вищезгаданий законопроект “Про вищу освіту”. Серед іншого, він позбавляє студентів права впливати на призначення вищого керівництва університету. Але хіба не цього ми вимагали, прийшовши під міністерство освіти?
Ми віримо, що активні студенти Політехніки будуть і надалі брати участь у студентській боротьбі. Не варто боятися відстоювати свої права і інтереси, боротися за кращий світ. Солідарність – наша зброя!
[align=right] Колектив ПД в КПІ [/align]
П.С. Остаточно будемо святкувати перемогу 1 листопада.