Наприклад, в цьому документі на відміну від діючого закону відсутня норма гарантуюча верхню межу навантаження на викладачів. Крім того, новий закон не передбачає автономії вишів, дає можливість міністерству й надалі проводити ліцензування і акредитацію навчальних закладів без залучення громадськості і жорстко регламентувати зміст освіти. Також міністерство як раніше не лише затверджуватиме ректорів, а й пропонуватиме власні кандидатури (згадайте нещодавній скандал навколо спроби урядовців нав’язати свого ставленика найбільшому вишу країни – КПІ).
Ось і вирішили активісти наприкінці робочого дня нанести візит в Будинок Освіти. Проте застати делегатів з’їзду від області там не судилось. О 17:30 «ходокам» від студентства лишилось тільки поцілувати зачинені двері кабінетів. Та маючи твердий намір таки передати звернення, хлопці дізнались час відправлення делегації до столиці.
Нічне вартування на майдані Незалежності молодь розпочала о другій ночі. О пів на третю до Будинку Освіти під’їхав автобус. Біля нього юнаки і намагалися вручити звернення освітянам Хмельниччини. Делегати були здивовані неочікуваною зустріччю і, в більшості своїй, намагались по-швидше зайти в транспорт та не брати в руки листи зі зверненням, казали: «в нас тут є начальник». Але з деякими таки вдалось поспілкуватись.
На питання, чи збирається він висловити на з’їзді підтримку законопроекту, викладач Сергій Володимирович Білошицький відповів, що доля цього документу ще вкрай невизначена і тому зарано говорити про остаточне схвалення чи осуд нового закону. Інша представниця освітян Хмельниччини запевнила активістів, що більшість з членів делегації є простими викладачами.
За попередньою інформацією, яку вдалось зібрати представникам хмельницьких організацій, значну частину обласної делегації складають представники адміністрацій навчальних закладів та співробітники управління освіти, з них багато хто є однопартійцями Міністра освіти Табачника. Цей факт наводить на сумні думки, щодо вірогідності публічної критики негативних моментів міністерського законопроекту під час з’їзду. Проте автори звернення до хмельницьких освітян сподіваються на те що нічне чергування було недаремним і їхні земляки в першу чергу викладачі і громадяни, а вже після цього прихильники тої чи іншої політичної структури.
Слід зазначити також, що «студентський референдум», один з піар-кроків Міністерства освіти, проти маніпулятивної суті якого «Діти Кризи» та «Пряма Дія» виступали на минулому тижні, в Хмельницькому національному університеті проводився не відкрито, як це було оголошено раніше, а у вигляді анкетування в закритих аудиторіях. Крім того деякі виші в країні взагалі відмовились проводити цей сумнівний захід, представниця керівних органів Всеукраїнської Студентської Ради, Ганна Сабова, навіть публічно критикувала членів свого об’єднання за недолугу спробу імітувати широку підтримку законопроекту з боку студентства, а оголошення результатів голосування активісти і представники ЗМІ перетворили на публічне викриття співпраці організаторів референдуму з Міністерством освіти. Все це в черговий раз демонструє що відкритий спротив громади має результати. Те що вчора влада називала утопією – сьогодні змушена визнавати за належне.
“Пряма дія” – Хмельницький