За декілька днів до проведення “Львівської офензиви” активізувалися представники неонацистських кіл та функціонери партії ВО “Свобода”. Бажаючи перехопити студентський протест, вони призначили “свою” акцію на ту ж дату, те ж місце та той самий час, що була в анонсах загальностудентської аполітичної акції.
Після перенесення власне студентської акції, 26 жовтня біля пам’ятника Івана Франка зібралася мізерна за кількістю групка (близько 20 осіб) агресивно налаштованих молодиків. Постоявши півгодини, провокатори понуро розійшлись. Як бачимо, політикани самі не спромоглися ні на акцію, ані на ними ж анонсований “марш”.
Всеукраїнська акція 12 жовтня вже засвідчила, що українські політичні партії є не більш ніж безпринципними угрупуваннями, які ладні використати будь-яку можливість для просування своїх “брендів”.
Організатори спеціально попереджали, що “захід відбуватиметься без будь-якої партійної символіки та символіки припартійних рухів”. Отже, люди з партійною чи “припартійною” символікою (прапори, банери, футболки тощо) не мають жодного відношення до цієї кампанії. Вони або цинічні провокатори, або мають бажання “пропіаритися”.
Втім, попри це попердження, на студентській акції 12 жовтня все ж спробували “попіаритись” місцеві ВО “Свобода” (Житомир, Рівне, Київ), “Єдиний Центр” (Житомир) і БЮТ (Харків). Вони прийшли на акцію зі своїми стягами та роздавали партійні листівки, а також мали нахабство стверджувати, що без політиків студенти не впораються. Дурнішу агітацію і придумати важко!
Замість проведення масової акції 26 листопада, студентські активісти вирішили обмежитись прес-брифінгом для ЗМІ. Значно важливіше не дати можливості дискредитувати протест, аніж покричати на вулицях.
Організатори кампанії “Знання не на продаж” запевняють, що це лише вимушена затримка, спричинена місцевими виборами. Одразу після виборів вони обіцяють нові масштабні солідарні акції.