Наразі діє така модель: щоб отримати доступ до статті у “поважному” науковому виданні, потрібно платити чималі гроші (іноді це роблять наукові установи, де працюють вчені).
Поточна модель діє наступним чином:
1) автор пише статтю (ніхто за це не платить)
2) надсилає в академічний журнал, редактор (оплачувана посада) якого вирішує, чи надсилати її на огляд одному або декільком експертам в галузі
3) статтю надсилають експертам, що висловлюють свої зауваження і також рекомендації щодо того, публікувати чи ні статтю (експерти працюють безкоштовно)
4) якщо в публікації відмовлено, статтю відсилають автору на переробку (нікому не платять)
5) якщо статтю приймають, автор надає дозвіл її публікувати (безкоштовно, автор не отримує жодних грошей)
6) стаття надрукована, і для того щоб отримати декілька примірників (окрім сигнальних), автори змушені платити гроші. Якщо хтось інший хоче статтю, він повинен платити гроші видавцям.
У сухому залишку: наукові видавництва отримують багато грошей за дуже невелику кількість роботи
Проект Episciences, з іншого боку, покликаний викинути зайву ланку – видавця, залишити при цьому практику попереднього перегляду статей іншими експертами у галузі – і зробити доступ до останніх досліджень відкритим та безкоштовним.
Проект ініціювала група математиків, які хочуть створити серію журналів із відкритим доступом, які будуть містити посилання на статті з сервера arXiv (культовий сайт із десятками тисяч наукових публікацій).
Проект вже підтримали такі серйозні вчені, як Тім Говерс (Tim Gowers) , філдсовський медаліст (аналог Нобелівської премії в математиці). Ініціативна група планує організувати попередній огляд статей за допомогою вчених-добровольців, все одно вони і зараз роблять це безкоштовно.
Перші журнали від Episciences мають з’явитися у квітні цього року, і автори ініціативи дуже серйозно налаштовані похитнути світ традиційних математичних видань. Якщо ініціатива буде успішною, приклад математиків неминуче повторять науковці з інших галузей.
Джерело:
http://texty.org.ua/