1. Протести проти закону “Про вищу освіту”. Точніше, серія протестів, що тривали ще з 2010 року. Акції під стінами комітету Верховної ради, незважаючи на погоду, збирали сотні студентів і завжди проходили в драйвовій атмосфері. Вони щоразу ставали топ-темами українських медіа, а феномен “студентського руху” закріпився у суспільстві як данність, проклавши шлях протестам інших соціальних груп. Як результат, Закон “Про вищу освіту” не прийнятий і досі, а в останніх його редакціях з’явилося чимало вимог, висунутих профспілкою (зокрема, підвищення стипендії до рівня прожиткового мінімуму).
2. З’їзд “Прямої дії”. Вперше за 3 роки ми вирішили зібратися всі разом. Більше 100 активістів з різних міст з’їхались до Києва, щоб пригадати діяльність профспілки за весь час її існування, обмінятися досвідом, обговорити подальші дії, координацію між регіонами тощо. Зустріч проходила протягом 3 днів і включала відвідування кіноклубу, марш із пікетами 3-х київських університетів. Основна частина з’їзду пройшла у переповненому кінотеатрі ім. Чапаєва.
3. Боротьба проти подорожчання гуртожитків КНУ імені Шевченка тривала паралельно з боротьбою проти Закону “Про вищу освіту”. Активісти ПД зібрали більше 1000 підписів студентів, незгодних з підняттям плати за гуртожиток в 2,5 рази (подекуди більше 300 грн.). Апогеєм кампанії стала акція під Червоним корпусом Університету. В результаті, підвищення відбулось лише через місяць і на значно меншу сумму, відповідно до прийнятої тоді рядом Міністерств постанови (не більше 212 грн.).
4. Літній табір “Прямої дії ” – подія, яку точно не забуде жоден з тих, хто був її учасником. Організований в гірській місцевості на південному узбережжі Криму, табір тривав 5 днів і став наочним прикладом реалізації анархічних ідеалів. Навчання, організація побуту, відпочинок — все базувалося на принципах спільності та взаємодопомоги. Програма кожного з 5 днів була надзвичайно насиченою, і включала лекції з історії та сучасності студентського руху, практичні заняття по роботі зі ЗМІ, написання листівок, публічних виступів. Обговорювали гендерні питання, проводили поетичні вечори та ще дуже багато іншого. Питання, чи проводити подібний табір в 2012 році навіть не обговорюється).
5. Студентський контр-форум “Інший бік освіти” став реакцією на широко анонсоване (але не надто вдале) зібрання міністрів освіти Європи у Києві. 22-23 вересня ми вирішили висловити свій — відмінний від чиновницького — погляд на “реформи” в Україні. Ми скористалися можливістю заявити про те, що освіта має бути безкоштовною та демократичною. Попри те, що наші наміри були виключно мирними та законними, на студентів та профспілкових активістів напала поліція. В перший день контр-форуму, вони спробували забрати у нас апаратуру, що унеможливило б проведення семінарів та лекцій на Софіївській площі, а на наступний день взяли активістів у кільце без пояснення причин. Але ми справилися! Більше того, дії працівників “правоохоронних” органів лише спонукали журналістів детальніше висвітлювати наші протести!
6. Разом з незалежними профспілками Пряма Дія взяла участь в акціях протесту проти пакету антисоціальних урядових реформ, в першу чергу, проти Трудового кодексу та Пенсійної реформи. Перший змусить людей більше працювати за менші гроші, друга – перетворює пенсійну систему у фінансову піраміду, на зразок МММ. Прийняття Трудового Кодексу вкотре вдалося відкласти, Пенсійна реформа була частково прийнята, але основна битва нас чекає в наступному році. Сьогоднішні студенти вже завтра стануть найманими працівниками, а багато з них працюють вже зараз, боротьба за гідну працю – логічне продовження боротьби за гідну освіту.
7. Відзначення дня студента. День студента — день боротьби. Відзначила його “Пряма дія” традиційно — мітингом під Міністерством освіти. Цього разу студенти вишикувались у довгу чергу під парканом Міністерства, тримаючи в руках скарги. Та ворота так і не відчинились, а зам. міністра Ярослав Болюбаш прийняти студентські скарги відмовився. То ж єдине, що залишалось мітингувальникам — залишити скарги, наколовши їх на піки паркану.
8. В кінці року вся країна стежила за протестами чорнобильців . Влада, що розтратила гроші на порятунок банків, не знайшла ресурсів на пенсії ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Вуличні протести, що потім переросли в голодування охопили всю країну від Донецька до Львова. Ми, зі своєї сторони, виявили солідарність з протестуючими: збирали для них одяг, проводили акції солідарності та демонстративно встановили намет біля стін КабМіну. В цьому році ми також налагодили контакти з профспілкою малого підприємництва.
Крім великих кампаній, профспілка постійно поширює інформацію серед студентів, щоп’ятниці проводить кіноклуб, бере участь в організації та проведені наукових конференцій, виставок сучасного мистецтва тощо. Цього року в Києві було відкрито ще два кіноклуби, а “Пряма дія”-Хмельницький і “Студентська дія” з Сімферополя налагодили роботу Вуличного університету.
9. Регіони прокинулись! У багатьох містах цього року з”явились осередки нашої профспілки, які вже встигли відзначитись активністю. Так, активісти Дніпропетровської “Прямої дії” виступили проти Закону “Про вищу освіту”. Харків’яни провели акцію “Студентське місто, прокидайся!”. Сімферопольські товариші протестували під час візиту Дмитра Табачника, в Донецьку активно підтримували (і продовжують підтримувати) голодуючих чорнобильців, а Хмельничани “почастували” тістечком одного з організаторів студентського псевдореферендуму Анатолія Ігнатовича.
_pedagog_ky_copy.jpg?w=400)
Цей рік пройшов в продуктивній роботі, але попереду ще так багато всього треба зробити. І без кожного з вас (не важливо, активіст ви, чи просто людина, що почитує наш сайт) докорінних змін не відбудеться. То ж в наступному році, сподіваємось побачитися знову (чи в перше). До зустрічі на баррикадах!
Незалежна студентська профспілка “Пряма дія”