В корпусах ВДНХ КНУ імені Шевченка справді холодно.
Я чув про це від знайомих, бачив трешові відео з протікаючими стелями, але все одно сприймав це як факт із паралельної реальності. Я вже навіть почав був витісняти холодні корпуси зі своєї свідомості, аж раптом мені стукнуло в голову послухати про електроніку в КНУ. Я слухав курс Fundamentals of Electrical Engineering на Курсері, але згодом мені почало бракувати ентузіазму, захотілося компанії однодумців. От я і подумав: чом би не знайти таку компанію в універі? Тим більше, що мене товариш запросив.
Препод був нічотак: шарячий, радив використовувти програмні засоби симуляції електричних схем, ніж мучитися, будуючи графіки гармонічних коливань на листочку, наводив багато прикладів, де викорисовуються ті чи інші фільтри і підсилювачі, показував нам справжні резистори і конденсатори. Студенти теж подавали час від часу ознаки життя: ставили уточнювальні запитання та інколи відповідали на маленькі питання лектора. Досить архаїчний формат освіти, але все те людське, що в ньому є, приваблює.
Так от, сидів я на тій парі у куртці — не тужив. От тільки вуха почали підмерзати. Я був потягнувся за шапкою, але культурні перепони спинили мене. Тоді я став озиратися і замислюватися: хіба решті не холодно? І вони ж так не однин рік сиділи і сидітимуть. Невже їх це анітрохи не шкребе? Мені хотілося далі слухати лекцію, але було незручно. І фізично, і емоційно.
Виявляється, у них є дзвоники, як у школі. І п’ятихвилинна перерва посеред пари. Я колись глузував, але тепер мені ці дзвінки здалися важливим гуманним засобом. Під час перерви можна порухатися, погрітися, купити кави.
1. Холодні корпуси.
2. Обов’язкове відвідування.
3. Платна кава під боком.
4. …
5. PROFIT!
Під час пари зайшла якась жінка і наказала кільком студентам негайно зайти до замдекана. Мені теж захотілося піти і розпитати, шо за діла. Моя сміливість зрозуміла, адже я не з кну, а з могилянки. Так би я мовчав у тряпочку, ненавидів би універ і по тому. Хіба солідаризуватися з одногрупниками — це ж спільна проблема — але це досить примарна перспектива. І холодні умови, щоб там не казали, не сприяють теплим почуттям. От прийде весна…
За таких несприятливих умов варіант слухати онлайн-курс у теплому ліжечку виглядає куди привабливішим. А однодумців можна знайти і поза університетом і зустрічатися з ними у якомусь іншому, досі відкритому суспільному просторі.
Після пари усі понесли журнали (такі зошити кумедної форми, в яких записується, хто був) на підпис прєподу. На мою думку, в них треба записувати не тільки хто був, а і температуру. Щоб потім при прийомі на роботу можна було відзначити: висидів стільки-то годин за такої-то температури.
Автор: Сашко Лихенко