Настанова КВУ — критична. Ми знаємо про ідеологічну природу знання, тому не намагаємося огорнути університет туманом безпристрасного нейтралітету і неангажованості, як то зазвичай буває в університетах. Вільний Університет Копенгагена став місцем суспільно ангажованих і політизованих досліджень, розвитку знання і дискусії про різні види соціальної практики. Протягом шести років його існування, КВУ розпочав дослідження у п’яти областях: феміністичний рух, мистецтво та економіка, суб’єктивістський ескапізм, теле-/медіаактивізм, історія мистецтва. Ми започаткували ці проекти, маючи досвід зіткнення з нормативним характером офіційного виробництва знання і дослідження. Завдяки цьому досвіду ми знали, що деякі сфери критичної практики виключені з наукового поля.
Оскільки ми не хотіли повторювати структуру офіційних університетів, спосіб дослідження базувався на відкритих закликах до всіх зацікавлених у сферах наших досліджень або в нашому погляді на виробництво знання. Поступово ми колективно розробляли науково-дослідні проекти в процесі розгляду матеріалів, презентацій, дискусій і спільного проведення часу. Особливостями нашого навчання і дослідження були обмін та взаємне вдосконалення. Ми зосереджувалися не на кінцевому результаті чи тексті, а на процесі усуспільненя та перерозподілу фактів і почуттів.
Одночасно з розвитком КВУ почали з’являтися самоорганізовані університети в інших містах. Увесь цей час основне питання, яке ми постійно собі ставимо, таке: Як слід побудувати університет, щоб він відповідав нашому життю? На це питання можна відповісти тільки на основі конкретних матеріальних умов нашого життя. Численні самоорганізовані університети, що з’являються в різних місцях і мають різні структури і напрями, відображають різноманітність цих матеріальних умов. Це показало, що неоліберальна модель університету
— це лише одна з багатьох моделей. Але ця модель подається як єдина доступна для студентів столиці.
Стратегія створення установи, що має захопити владу і не приймає протистояння між мейнстрімом і альтернативою, містить певні протиріччя. КВУ став означником певного дискурсу навколо визвольної освіти в наукових колах та мистецтві. Тому ми вирішили закрити
КВУ взимку 2007, щоб прибрати його з видноколу. Ми заявили: “Ми перемогли!” і зачинили двері КВУ якраз перед Новим роком.
За шість років, коли існував КВУ, економізоване знання швидко й агресивно захопило статус норми в Копенгагені і в Північній Європі. Поява соціальних мереж, “стилю життя” та інтелектуальної власності як способів створення цінностей свідчить про те, що економіка знань проникає в найдрібніші пори нашого життя і соціальних відносин. Держава оптом приватизувала колишні громадські освітні установи, перетворюючи їх на місця видобутку
сировини для промисловості — ідей, бажань і людей. Однак цей процес нормалізації все-таки був недостатньо потужним, щоб змусити зникнути усі форми критики та інакомислення. Для цього були потрібні інші заходи.
У грудні 2010 року ми отримали офіційний лист з Міністерства науки, технології та інновацій, у якому нам повідомили про новий закон, що забороняв існування Копенгагенського Вільного Університету та всіх інших самоорганізованих і вільних університетів. У листі було сказано, що уряд поінформований про те, що ми більше не існуємо, але просто про всяк випадок вони мають повідомити нам, що “у випадку, коли Вільний Університет Копенгагена відновить свою освітню діяльність, його буде включено до списку заборонених у § 33 Закону про університети”.
У 2010 році Закон про університети в Данії змінився, і термін “університет” тепер може використовуватися тільки установами, уповноваженими на це державою. Нам сказали, що це нововведення прийняли для захисту “студентів від розчарування”. Оскільки ми знаємо безліч людей, розчарованих структурними змінами в сфері освіти в останні роки, ми вирішили боротися проти цього нового обмеження і відкрили новий Вільний Університет у Копенгагені. Це знак нашої впевненості в тому, що визвольна сила освіти має стати важливою. Ми вимагаємо змінити або скасувати закон, щоб дозволити самоорганізованим та вільним університетам стати частиною критичних дискусій про виробництво знань на сучасному етапі і в суспільстві майбутнього.
Ми закликаємо всіх створювати нові вільні університети у себе вдома чи на роботі, на площах чи на пустирищах. Свободу вільним університетам майбутнього!
— Комітет опору “Звільнимо тебе”, 18 червня 2011
Джерело