The Financial Times навдивовижу регулярно пишуть про ринок студентського житла в Лондоні як про одне з основних джерел прибутку в наші нелегкі для нещасних злиденних інвесторів часи. Цей ринок дає в середньому в десять разів більше прибутку, ніж решта ринків нерухомості у Великобританії. Сектор студетського житла розрісся з невеличкого додаткового джерела прибутку, яким він був 10 років тому, до глобального ринку, що тепер приносить 200 мільярдів доларів, і в який “мусить інвестувати кожен поважний фонд”.
Одночасно з масштабними спекуляціями на студентському житлі і лютим вторгненням приватних інвестиційних фондів у цей сектор, університети на обох берегах Атлантики підписують боргові зобов’язання, забезпечені майбутніми прибутками від плати за навчання. Головний приклад — Каліфорнійський університет, який зараз має борг у 13 мільярдів доларів внаслідок різних проблем з борговими зобов’язанням протягом останніх років, і так само, як Греція та Іспанія зі своїми державними боргами, мусить брати нові кредити, щоб відстрочити сплату старих. Для таких закладів, як філіал Каліфорнійського університету в Санта-Круз, відсутність обмежень плати за навчання в поєднанні з постійним попитом на дипломи (зрештою, диплом — це єдиний шанс на ринку праці претендувати на переважну більшість “високооплачуваних” посад) означає, що попри статус боржника, що мав би насторожувати потенційних інвесторів, вони все ще залишаються об’єктами капіталовкладень.
Внаслідок цього на здатності Каліфорнійського університету в Санта-Круз безмежно збільшувати плату за навчання наголошують у кожному довіднику для кредиторів. Попри великі борги, Каліфорнійський університет у Санта-Круз усе ще вважають достойним об’єктом інвестицій саме тому, що він може брати будь-яку плату за навчання, і тому, що навчатися там усе ще хочуть більше людей, ніж університет може прийняти. Однак адміністрація університету вважає, що це не академічне змагання, а надмірний попит при недостатній пропозиції, — тож плату за навчання підвищують, поки не буде досягнуто рівноваги і “справедливої” ціни. Ринкова рівновага magistra vitae est.
Для нас важливо, щоб студенти були в курсі і усвідомили неминучий наслідок цих фактів: теперішнє обмеження плати за навчання до 9000 фунтів не протримається довго. Нам здається, що вже зараз група університетів “Рассел” лобіює скасування цього обмеження. Такі заклади, як Університет Де Монтфорт, який, як і Каліфорнійський університет в Санта-Круз, почав випускати власні облігації, також потребуватимуть скасування обмеження плати за навчання, щоб гарантувати низьку вартість кредитного фінансування майбутніх проектів — це стало необхідністю у світлі того, що держава фінансує університети за залишковим принципом.
Теперішнє обмеження скоро зникне, і такі визначні заклади, як Кембрідж чи Де Монфорт, зараз випускають облігації. Університети дедалі більше нагадують фабрики боргів. Це не красива фраза, не звичний загальний приспів, а просто-напросто констатація очевидного факту. Наше майбутнє схоже на Санта-Круз, лише без пляжів.
Університетський коледж Лондона нещодавно представив проект на мільярд доларів — розширення лондонського кампусу у Стратфорді. Показово, що заклад, який не може звести корткостроковий та середньостроковий бюджет, у найхисткіший для фінансування вищої освіти період вирішує розпочати таке велике і безпрецедентне розширення. Цей факт вартий уваги і як характерна ознака свого часу: у ньому поєднуються багато рис сучасності і різноманітні каталізатори майбутньої кризи та сучасних страждань. Виселення тих 300 людей, які все ще живуть на цій ділянці, фінансовані кредитами інвестиції в нерухомість, спекуляції зі студентським житлом (у першу чергу для багатих студентів з-поза Європейського союзу). Соціальне житло заміняють фондами студентського житла, якими керують приватні компанії. Освіта вже не стосується здібностей та навчання, вона є лише засобом отримання прибутку від боргових відносин.
В Університетському коледжі Лондона у Стратфорді поєднано багато проблем, з якими стикаєшся і ти: захмарна орендна плата, борги, висока плата за навчання. Як студент, який платить за навчання, ти — дійна корова, — не лише коли вчишся, а й коли живеш у помешканні для студентів. Заклад не обслуговує твої потреби — навпаки, ти обслуговуєш його борги і забезпечуєш незліченних мереджерів, які хочуть “інвестувати” в земельні спекуляції та висококласні житлові комплекси, а може, навіть у кілька дослідницьких центрів. Ти можеш думати, що ти — частина студентства, але для кредиторів і розумнішої частини університетської адміністрації ти — всього лише джерело прибутку.
Університети дедалі більше схиляються до укладання угод про “приватну фінансову ініціативу” з інвестиційними фондами і “фондами студентського житла”, щоб фінансувати будівництво помешкань для студентів на час їхнього навчання в університеті. Наприклад, нещодавно в Кембріджі побудували 3000 нових житлових приміщень для студентів за 1 мільярд доларів, частково сплачених із 40-річного кредиту в 350 мільйонів, у співпраці з приватним капіталом.
Коли британські університети братимуть приклад з Каліфорнійського університету і застосовуватимуть для фінансування такі засоби, як довгострокові облігації (які правильніше було би назвати акціями), студенти будуть не більше ніж виробниками засобів повернути гроші, а їхні борги будуть віссю, навколо якої обертатимуться колеса приватних інвесторів, що шукають стабільних та вагомих прибутків і підтримують університети на плаву, в той час як державне фінансування нескінченно скорочується й ось-ось згине в небутті. Твоє майбутнє — борг, ти — боржник, гарантія прибутку для інвестиційних та пенсійних фондів. Ти забезпечуватимеш позики, з яких фінансуватимуть будівництво приміщень та помешкань, де можна буде розташувати ще більше студетів, що платитимуть ще більше за навчання і проживання, щоб забезпечити ще більше позик для будівництва нових приміщень і помешкань. І так далі. Весь час плата за навчання зростатиме для досягнення “рівноваги”, і орендна плата зростатиме, бо тобі буквально більше ніде жити, а сини і доньки найбагатших сімей світу готові платити.
Університетський коледж Лондона у Стратфорді — приклад активного виселення: людей силою виганятимуть з їхніх домівок, якщо в цьому буде необхідність. Це чисте, неприховане насильство. Воно безпосередньо пов’язане з твоїми боргами і тим, що орендна плата в Лондоні стає дедалі менш доступною для будь-кого, крім кількох найбагатших. Як і університет, студентське житло — це фабрика боргів. Будівництва Університетського коледжу Лондона у Стратфорді, як і взагалі всього злиденного майбутнього, що на нас чекає, не можна допустити. Якщо це станеться, якщо ці проекти і ця система розвиватимуться безперешкодно, наше життя стане жалюгідним, жорстоким і гівняним — не сумнівайтеся в цьому.
Знайдіть одне одного. Вчіться, Загострюйте, Руйнуйте.
Надано робочою групою Уявної партії з загострення боргових зобов’язань (Imaginary Party Collaterized Loan Obligation Escalation Working Group, IPCLOEWG)
Оригінал: Housing speculation, student debt, fees and dispossession; a 21st century love story – Communique concerning UCL Stratford
Переклад: Роксі [ПД-НаУКМА]