Перша проблема полягала в тому, що студентів старших курсів про це ніяк не повідомили. Якщо першокурсникам були, як завжди, надіслані листи із запрошенням на навчання та святкову посвяту, а іногороднім на додачу ще направлення на поселення до гуртожитку, то всім студентам, що навчаються на факультеті вже не перший рік, офіційно не було повідомлено про зміну їхнього місця проживання у Києві. Хоча каналів зв’язку вистачає: офіційний сайт факультету соціології, групи факультету у соціальних мережах, факультетська розсилка, старости та студентський актив, адреси та телефони кожного студента, що зберігаються у його особовій справі в університеті. Але незважаючи на все це, така життєво важлива у буквальному сенсі інформація не була донесена до адресата – студентства.
Ті, хто виявилися більш спритними чи комунікативними, або просто випадково дізналися новину від своїх друзів по факультету, отримали іншу проблему у вигляді можливого непоселення чи незадовільних умов проживання на новому місці. Найобуреніші звернулися до нормативних документів, які регламентують правові відносини у сфері поселення студентів до гуртожитків нашого університету. З них дізналися, що місце у гуртожитку має закріплюватися за мешканцем на весь період проживання, а переселення із одного гуртожитку до іншого можливе лише у особливих випадках за рішенням Студентської ради студмістечка. Що ж стосується погіршення умов при переселенні, то його стосується лише пункт про тимчасове переселення, у якому зазначено, що погіршення в умовах проживання недопустиме.
Слово закону вселило певну надію на краще та сумніви в легітимності переселення студентів нашого факультету. Це питання було обговорене з заступником декана з виховної роботи, Жуковим В. І. Від нього була отримана відповідь, що так, норми порушені, але лише тому, що у адміністрації університету не було іншого вибору (мовляв, така матеріальна база університету, а саме, буцімто, два непобудовані у дев’яностих роках гуртожитки дають про себе знати). Щоб допомогти рідному факультету було вирішено подати заяву ректору університету Губерському Л. В. про правові порушення при переселенні соціологів, а також попередити їх, що в разі подальшого ігнорування проблеми в хід підуть звернення до інших інстанцій. Як виявилося, потрапити на прийом до ректора, першого проректора чи проректора з науково-педагогічної роботи особисто майже нереально, навіть маючи у запасі дві години вільного часу. Секретарки перенаправляли подавачку (тобто мене) заяви з кабінету в кабінет, аж доки квест не закінчився у приймальні першого проректора Закусила О. К. За словами секретарки, заява мала бути розглянута в цей же день, п’ятницю 30.08.2013, а результати обіцяли надати в понеділок, 02.09.2013.
І ось уже в понеділок, близько десятої, було з’ясовано, що невідомо, чи заява була розглянута, а на результати можна чекати цього ж дня, але лише після другої години. Зрозумівши, що ситуація прямує у патовому напрямку, на допомогу й була покликана та інша інстанція. Журналісти з телеканалу Інтер, якраз шукали тематичний матеріал на початок навчання. В результаті вийшов хоч і небездоганний (багато наших важливих коментарів було вирізано), але резонансний сюжет ( його можете глянути ось тут ), про наслідки якого буде сказано нижче. А щодо подальшої долі заяви, то звернувшись до приймальні Закусила О. К. близько 14:00 (вже вдруге за 02.09.2013) у телефонному режимі було отримано інформацію, що відповіді досі немає і зовсім невідомо коли вона з’явиться. Сам Закусило О. К. на робочому місці вже не буде цього дня.
Хоч, як з’ясувалося потім, його відсутності (але не попередній мовчанці!) була об’єктивна причина. О 16:00 у актовій залі Інституту післядипломної освіти була зібрана нарада з приводу студмістечка, яку очолював ректор Губерський Л. В., а також були присутні та виступали проректори Закусило О. К., Бугров В. А. та директор студмістечка Легкий С. В.
У ході наради виявилося, що ректора хвилюють деякі заяви-погрози від студентів (тут я згадала про свою) та наполеглива увага журналістів, які не тільки в газетах, але і по телебаченню, намагаються зіпсувати імідж “найкращого вишу країни”, використовуючи ситуацію з гуртожитками. Більше того: Губерському Л. В., як ректору, нібито не повідомили та не узгодили з ним рішення про переселення соціологів з гуртожитку №2 до гуртожитку №4 (тут на горіхи перепало багато-кому!). Тому, за словами ректора, переселення наших студентів «у четвірку» було недоцільним та зайвим, а замість нього було варто переселити соціологів до гуртожитку №3, частина якого звільнилася у зв’язку з малим набором до військового інституту, що дозволило б у перспективі зробити цей гуртожиток базовим для нашого факультету.
Але на цьому новини для соціологів не закінчуються. Наступного дня, 03.09.2013, відбулася зустріч студентського активу з деканом факультету соціології Горбачиком А. П., заступником декана з виховної роботи Жуковим В. І. та заступником директора студмістечка. На цій зустрічі було повідомлено, що:
– треба близько тижня для того, щоб заселити всіх соціологів ( включно з виселеними за порушення );
– гуртожиток №3 буде тепер базовим гуртожитком факультету соціології;
– на його ремонт та дообладнання кухнями та душовими треба до одного місяця ;
– після закінчення цього терміну близько 120 місць будуть надані соціологам;
– наступного навчального року має звільнитися ще орієнтовно 100 місць , які теж будуть призначені соціологам для утворення базового гуртожитку.
Таким чином, станом на наступний навчальний рік, у гуртожитку №3 має бути близько 220 місць призначених для соціологів. Цього буде цілком достатньо для поселення всіх студентів, що потребуватимуть гуртожитку, адже минулого навчального року їх число становило 139, цього навчального року – 165. Тому, враховуючи ріст числа іногородніх студентів, запас у 55 місць дозволить не хвилюватися про нестачу місць.
Ось такими є останні новини, що стосуються боротьби за гідні місця в гуртожитках нашого факультету. Те, що це саме боротьба немає сумніву. З одними лише проханнями та петиціями, без уваги з боку журналістів, навряд чи хтось з адміністрації університету ворухнув би й пальцем аби щось змінити на нашу користь. І тільки під тиском медіа, які (фактично, лише дуже побіжно) витягли назовні неприємні факти про “найкращий виш”, стали можливими всі ці лояльні рішення про поселення всіх до одного студентів, надання факультету базового гуртожитку та його ремонт.
Авторка: Поліна Карпенко