Прикриваючись опозиційним іміджем, ультраправі радикали намагаються придушити незалежний профспілковий рух, перейшовши до найбільш цинічних і ганебних вчинків.

26 вересня цього року представники партії „Свобода” намагались зірвати збори, ініційовані студентською профспілкою, присвячені незадовільному стану опалення навчальних корпусів Національного університету „Києво-Могилянська академія”. Керівник групи праворадикалів і, як не прикро, викладач цього вишу Олексій Курінний мотивував цей вчинок тим, що „прямодійці” дискредують своєю діяльністю університет.

А вже 2 жовтня неподалік від київського офісу ВО „Свобода” був скоєний напад на активістів та активісток профспілки, внаслідок якого один з членів профспілки отримав травму тазових кісток і голови. Напад було здійснено тоді, коли профспілчани повертались після акції на підтримку учнів Вінницького ПТУ, адміністрація якого незаконно стягувала з учнів кошти, змушуючи „купувати” власну продукцію. На прохання учнів активісти та активістки “Прямої дії” намагались привернути увагу до проблем навчального закладу і змусити адміністрацію виконати подання прокуратури м.Вінниці про повернення коштів на загальну суму більше 30 000 грн.

Партія „Свобода”, роблячи піар на поодиноких випадках нападів на власних членів, в той же час сама здійснює напади на студентів та студенток, що добиваються реального захисту прав, при цьому будучи позбавленими будь-якої влади й імунітету від переслідувань.

„Об’єднана опозиція” посилила співпрацю з ВО „Свобода”, коли остання взяла курс на зближення з вуличними неонацистами. Показово, що 30 вересня за участі „єдиного кандидата від опозиційних сил” у виборчому окрузі №215 Андрія Іллєнка відбулась акція, на афіші якої демонструвалась символіка сучасних нацистів, на зразок кельтського хреста. Є всі підстави стверджувати, що партія „Свобода” надихається прикладом грецької неонацистської організації „Золотий світанок”, прихильники якої не припиняли насильницьких акцій навіть потрапивши до парламенту. Тому вибір між такою владою і опозицією є примарним: по суті ніхто нічого не вибирає.

Складається враження, що співпраця з авторитарними націоналістами для лідерів “Об’єднаної опозиції” цілком припустима, а демократія для них – не більше ніж інструмент боротьби за владу. Опозиція критикує звуження громадянських свобод, але часто заплющує очі на дискримінаційні, відверто ненависницькі ідеї „свободівців”, не кажучи вже про їх конкретні провокації.

Доводиться констатувати, що влада такої опозиції не може бути альтернативою однопартійній диктатурі Партії регіонів. Відсутність яскраво вираженого кримінального іміджу може легітимізувати найжорсткішу антисоціальну політику такої влади. При цьому придушення невдоволення буде здійснюватись тіньовим чином за допомогою вуличних нападів неофашистів, а не лише міліції.

Сьогодні “свободівці” нападають на профспілкових активістів, звинувачуючи останніх зокрема, в “псуванні іміджу вишів”. А у майбутньому вони будуть розганяти будь-які демонстрації за те, що вони нібито компрометують владу – котра, щоправда, жодним чином не дбає про народ.

Відповіддю на залякування може бути лише солідарність та самозахист студентів і робітників. А повністю усунути небезпеку зможе лише наполеглива боротьба проти соціальних проблем, що породжують ксенофобію і тоталітарні настрої.